Головна Новини Державні закупівлі Звернення громадян Запобігання проявам корупції Доступ до публічної інформації Правова допомога

Туристичний комплекс

ІСТОРИЧНА  ДОВІДКА

 

Північне Причорноморє, де розташований Братський район – досить значна частина території  України. Вченими, що вивчали цю територію  було доведено, що давні слов’янські поселення на території району існували уже півтори-дві тисячі років тому. Про це переконливо свідчать дві сотні стародавніх могил-курганів, що височать у примертвоводських степах по всій території Братщини. Розкопки, виконані археологами, підтвердили, що ці дивовижні і величні пам’ятники, набагато давніші від уславлених єгипетських пірамід і належать до прадавньої слов’янської культури.

В 14-16 століттях широка смуга українського степу була заселена втікачами із кріпацької неволі, які заснували Запорізьку Січ. На території нашого району в ті часи виникла козача слобода Камянуватка, потім Орлове Поле, а в 16-17 столітті гайдамацькі села - нинішні Ганнівка, Костувате, Мостове, Лісове , Кам'янокостувате, Антонопіль, Крива Пустош.

З більш пізніших історичних джерел відомо, що Причорноморські землі активно заселялись уже у ХVІІІ столітті імператрицею Катериною-ІІ при активній діяльності князя Г.Потьомкіна.

Селище Братське, спочатку як хутір, виникло ще на початку ХVІІ століття на козачій переправі по шляху на Соколи ( Вознесенськ). До хутора-зимівника стали переселятися козаки та осідати гайдамаки та кріпаки, що  втекли з неволі. Хутір переріс у село. Його назвали Братське. За однією з версій істориків, ця назва пішла від слова „братчики” (товариші), як іменували один одного при звертанні козаки та гайдамаки. За іншою версією селище було назване Братським на честь трьох братів Живковичів, які в 1788 році одержали від Катерини ІІ  45 тис. десятин землі на цій території. Пан Живкович намагався наповнити село ремісниками, торговцями, розвинути його і перетворити в містечко. Він давав ділянки під оселі, сприяв будівництву хат. В Братське з різних місць переселялися міщани.

 

Щоб мати до столу свіжу птицю, Живковичі в середині минулого століття звеліли загатити міцною греблею скелясту балку за бугром на схід від Братського, обсадити ставок лісом і побудувати над ним пташню. Після відміни кріпацтва німці - орендатори Антони продовжували вирощувати там для пана гусей, качок, курей - цесарок. Хутір став називатися Птичим (Антона).

Процвітали торгівля, гончарство, ткацтво, обробка шкір, шевство і кравецтво, шорництво, столярне та ковальське діло.

У 1828 році Братське одержало статус містечка. Було збудовано вітряки, водяний млин, олійні, чинбарні, церква.

В 1864 році Братське стало центром волості. Пан своїм коштом побудував приміщення для волосної управи, в якому зараз знаходиться редакція райгазети «Перемога», а на місці колишньої церкви знаходиться кінотеатр «Дружба» нині там Будинок культури.

 Братське довгі роки – аж до революції 1917 року, територіально підпорядковувалось Єлисаветградському  повіту Херсонської губернії.

 Згодом при проведенні адміністративно-територіального поділу УРСР відповідно до Постанови №310  ВУЦВК в березні 1923 року був створений Братський район із Ганнівської та Братської волостей, який до 1944 року належав Одеській області. Після закінчення Великої вітчизняної війни район було  приєднано до Миколаївської області.

Територія Братського району розташована в північній частині Миколаївської області і складає 112,9 тис. га. Межує на півночі та сході з Бобринецьким та Новоукраїнським районами Кіровоградської області, на заході з Арбузинським, на півдні з Вознесенським та Єланецьким районами Миколаївської області.

Смт. Братське – адміністративний господарський центр однойменного району.

Селище розташоване на березі р. Мертвовід (приток р. П. Буг) в 125  км. на північ від обласного центру  і має з ним транспортні зв’язки по автомобільним дорогам обласного значення Братське - Вознесенськ  - Н. Одеса – Миколаїв та Арбузинка – Братське – Єланець – Н. Одеса, Миколаїв. В 25 км від селища Братське проходить залізнична магістраль Помічна – Колосовка, на якій знаходиться залізнична станція Людмилівка.

Загальна площа селища становить 447,4 га.

Головна слава району - це люди. У Мостовому народився і ріс Микола Бенардос, який першим у світі винайшов дугове електрозварювання, слава його безсмертна. В середині Х1Х століття  народилися, росли набиралися таланту в с.Кам'янокостувате корифеї українського професійного театру Панас Саксаганський, Микола Садовський, Іван Карпенко-Карий, Марія Садовська, в с.Лісове – акторка і дружина Миколи Кропивницького – Олександра Укотич. З Братщини родом актриси Люмила Сенчина, яка народилася  с.Кудрявське, Ірина Шевчук родом із с.Ясна Поляна, поети – Микола Котенко із  с.Новомар'ївка  та  Станіслав Конак із  с.Ганнівка.

 

ТУРИСТИЧНИЙ ПОТЕНЦІАЛ

Природні парки

Парк ім. Живковича – цікава його історія.

Пани Живковичі по - своєму любили Братське і турбувалися про його розквіт. Руками кріпаків вони звели на крутому гранітному пагорбі, над Мертвоводом, чудовий двоповерховий палац в 1798 році. Зараз тут знаходиться Братська ЗОШ 1-111 ступеня. Приміщення використовували і для підготовки педагогічних кадрів. Протягом двох останніх років проведено реконструкцію споруди. Підрядники прагнули зберегти архітектуру даного закладу, зокрема, що стосувалось круглого залу та частини добудови. Мрія Живковичів здійснилася і в створенні прекрасного дубового парку біля річки Мертвовід.

 

Гайок з кремезних дубів, що кучерявилися під бугром - скелею, видно, надихнув пана на думку посадити цей парк. Для цього він випросив у графа Потоцького і привіз у Братське з Умані професійного садівника, пана Зарембу, що в свій час  створив  прекрасний Софіївський парк. Заремба так спланував алеї парку, що в центрі вони утворили гігантську літеру «Ж». В парку був літній Зелений театр, бесідки, майдан для літніх балів з місцем для оркестру, човнова пристань, пляж. Було чимало лав. Алеї посипалися жовтим піском.  Біля парку чудовий стадіон «Юність».

 

А парк стоїть, вічно прекрасний і невмирущий, привабливий і затишний. Чимось нагадує він тиху та задумливу українську пісню. А на краю, дещо висунувшись уперед, як отаман зеленого козачого племені, як вождь завмерлого, зачарованого війська, красується вже третє століття кучерявий та розложистий дуб - «Козак». Від старих братчан записано таку легенду :

Пан вирішив взяти собі за дружину красуню - дочку свого садівника. На дівич - вечір, коли вона сиділа поруч з паном - женихом, їй шепнули, що з Кам»януватки приїхав її коханий, молодий козак, і викликає її. Попросилася у жениха вийти на хвилину. Нічого не підозрюючи, той дозволив, і дівчина побігла на берег Мертвоводу до коханого. Але хтось сказав панові куди вона побігла. Той гукнув гайдуків, оточив з ним  хлопця й дівчину. Та не могли ніяк підступитися панські охоронці до козака, бо добре відганяв їх шаблею, затуляючи собою кохану, і відходив до свого коня.

Зрозумівши, що козак може втекти з дівчиною, скочивши на коня, пан вихопив пістоль і вистрелив йому прямо в серце. Та не впав козак. Ноги його вросли в землю, тулуб став могутнім стовбуром, руки, шабля, голова перетворилися в товсте гілля і на очах в ошелешених пана і слуг перед ними постав могутній дуб. Дівчина ж, скориставшись замішанням, стрибнула у Мертвовід і втопилася. Вона стала русалкою і вечорами ганялася за перехожими, шукаючи пана, щоб утопити. А «дуба – богатиря» люди назвали «Козак». Він і сьогодні стоїть над річкою, дещо осторонь парку і під ним дають одне одному клятви закохані. На щастя.

 

 

 

Пам'ятки природи

Серед них пам'ятник природи – територія Петропавлівського каньйону, що пролягає по річці Мертвовід. Природний комплекс лісової та водної екосистеми, органічно поєднаний із скелями та гранітними валунами розташовується на одній із найстаріших ділянок суші Євразії. Ця місцевість не занурювалась у морські глибини протягом 60-ти мільйонів років, а своєю течією ріка Мертвовід створила унікальний    каньйон – провалля серед голого степу. Гранітну прірву в кристалічному щиті, на дні якої дзюрчить струмок Ексампей.

Кожного року до цих місць весною та пізно восени приїздять  художники, які проводять тут планери (малюнок з натури). А тут справді є на що подивитись: скелі,  водовороти та пороги, камінні витвори природи мають свої назви,  їх в с.Петропавлівка іноді порівнюють із героями казкових персонажів, бунтівниками .

Останнім часом значно збільшилась кількість туристів, бажаючих побачити це животворне диво. Учні місцевої школи, разом із вчителем біології Петропавлівської ЗОШ 1-ІІ ступеня Іриною Володимирівною Сахно розробили туристичний маршрут, яким проводять  гостей, що приїжджають до їх степової перлини

Указом Президента України від 30.04.2009р. №279/2009 «Про створення Національного природного парку «Бузький Гард», територію Петропавлівського каньйону площею 326 га віднесено до Національного природного парку «Бузький Гард»

Наступна памятка природи -  первозданний кам'яний сад  із ковилою  та печерою для закоханих із цілющим джерелом в заповідному урочищі «Лісове». Приємною несподіванкою стане на туристичному маршруті і зустріч із різними видами білок, які ласують ліщиною, що росте лише тут. Багатий тваринний та рослинний світ. Поруч розташований  панський маєток, який зазнав деякої руйнації, але розміщений в чудовому місці, де поруч скелі та річка.

[Image]

Саме в цьому місці розташований дитячий оздоровчий табір «Лісова казка», який побудований в 1989 році силами підприємств та організацій Братського району і об’єктом  спільної власності територіальних громад району.

На території закладу - 7 житлових будиночків, їдальня на 200 місць, медпункт та адміністративне приміщення. На території є і артезіанська свердловина, що забезпечує подачу води, спортивний майданчик та плац для проведення загальнотабірних заходів. Харчування в таборі 5-ти разове .

Табір працює по принципу спрямованому на розвиток творчих здібностей та обдарувань дітей, крім гуртків та спортивних секцій діти залюбки відвідують студію «Чарівний олівець» та школу лідера. Користуються популярністю козацькі забави, екологічні екскурсії, конкурси малюнків, шоу-програми, свята квітів і казок  та інші заходи.

Табір розпочинає свою роботу в найсприятливіший час, в другій половині червня. Коли вже плесо на озері прогріте, буяє зеленню урочище, а ще є можливість пройти стежками рідного краю.

Перлина степового краю Миколаївщини чекає дітей з усього регіону, дуже хотілось щоб перлина нашого степового краю працювала не лише в літній період, але й протягом усього року.

Вперше в  2004 році, за ініціативи депутата обласної ради Мезніка О.М, на базі табору прошов   фестиваль  авторської творчості «Мій рідний край», який  в 2010 році йому отримав статус Всеукраїнського. У ІІ фестивалі, який відбувся у вересні  2012 року прийняли участь майже 200 учасників із 12 областей України. Черговий ІІІ фестиваль відбудеться восени 2014 року.

[Image]

Пам'ятки містобудування та архітектури

Серед  пам'ятки архітектури: 4 корпуси земської лікарні (центральний, північно-західний, південний та західний, спорудженні в кінці Х1Х на початку ХХстоліття.

Садиба Живковичів, будівництво якої розпочато на початку Х1Х століття. Нині  тут розміщується Братська ЗОШ 1-ІІІ ст., у колишньому флігелі для прислуги  тепер розміщено господарські будівлі.

[Image]

Збереглося приміщення залізничної станції Людмилівка та земської школа в с.Сергіївка, споруджених на початку ХХ століття.

[Image]

Пам'ятки історії та культури

На території Братського району розміщено   45  пам’яток історії та мистецтва серед яких меморіальні комплекси, пам’ятники, пам’ятні знаки; 20 меморіальних дощок пам'яті жертв Голодомору 1932-33 років та 162 пам’ятки археології – кургани.

В селищі працює   районний народний краєзнавчий музей, відкритий в 1979 році за ініціативи історика-краєзнавця М.М.Радкевича, з 2013 року музей носить його ім’я.

З 1977 року в селі Новокостянтинівка функціонує  народний Новокостянтинівський сільський музей, який в 1985 році отримав звання народного.

До уваги туристів  та гостей району   5 музейних кімнат, які створені на базі шкіл району в селах Іллічівка, Сергіївка, Ганнівка, Григорівка, Камяно-Костувате, з кожним роком музей та музейні кімнати поновлюються новими експонатами, чим приваблюють все більше і більше відвідувачів.

 

 

 

Перелік

 об’єктів природно-заповідного фонду, розташованих на території Братського району

 

№ пп

Назва об’єкту ПФЗ

Площа, га

Рішення про створення

Загальнодержавного значення

1.

Національний природний парк «Бузький Гард»

326,0

Указ Президента України від 30.04.2009р. №279/2009 «Про створення національного природного парку «Бузький Гард»

Місцевого значення

1.

Лісовий заказник «Вільне»

10,0

Рішення виконкому обласної ради від 23.12.80 №676, перезатверджено рішенням від 23.10.84 №448

2.

Геологічна пам’ятка природи «Виступи граніту біля с.Кам»янокостувате»

5,0

Рішення виконкому обласної ради від 22.11.77 №685, перезатверджено рішенням від 23.10.84 №448

3.

Заповідне урочище «Хомутець»

68,0

Рішення виконкому обласної ради  від 23.10.84 №448

4.

Заповідне урочище «Лісове»

48,0

Рішення виконкому обласної ради від 22.11.77 №685, перезатверджено рішенням від 23.10.84 №448

5.

Парк - пам’ятка садово-паркового мистецтва

32,0

Рішення виконкому обласної ради  від 21.07.72, перезатверджено рішенням від 23.10.84 №448

6.

Ландшафтний заказник «Крива Пустош»

12,9

Рішення обласної ради від  30.12.10     № 14

                                                                                                                             

 

 

 

 ПОДОРОЖ ЕКОЛОГІЧНОЮ СТЕЖИНОЮ

"ДО РІДНОЇ ЗЕМЛІ ЗБАЙДУЖІТИ НЕ МОЖНА"

(Петропавлівський каньйон)

Людині випало дуже велике щастя жити, милуватись та дивуватись нашою чудовою планетою. Скільки на ній ще невідомих широкому колу людей місцин, куточків. Серед них пам’ятник природи природоохоронна територія Актівський каньйон (Малий Крим), що пролягає по річці Мертвовод.
Цей чарівний куточок з’являється серед степу, як справжнє диво.
 
 
Природний комплекс лісової та водної екосистеми, поєднаний із комплексом скель і гранітних валунів, розташовується на одній із найстаріших ділянок суші Євразії. Ця місцевість не занурювалась у морські глибини протягом 60 млн років. Своєю течією ріка Мертвовод створила унікальний каньйон – провалля серед голого степу, гранітну прірву в кристалічному щиті, на дні якої дзюрчить струмок Ексампей.
 
Кому пощастить побувати в нашому каньйоні, той ніколи не залишиться байдужим до цього куточка природи. Спогади про нього він пронесе через усе життя.
Останнім часом набагато збільшилась кількість туристів, що приїздять до нас помилуватися каньйоном, відчути дух скель, навіть отримати порцію адреналіну.
Отже, запрошуємо на заочну екскурсію екологічною стежиною, що пролягла вздовж ріки Мертвовод.
 
Зупинка №1. Ріка Мертвовод
Наш шлях екологічною стежиною починається річкою Мертвовод. Свій початок вона бере в Кіровоградській області. Впадає в велику ріку Південний Буг. Довжина річки 144км. Ця річка особлива тим, що спочатку має рівні пологі береги, але далі ми побачимо кам’яний масив, який має назву Актівський каньйон.
Береги Мертвоводу поросли комишем. В деяких місцях річки не видно. Комиші стали місцем проживання водної фауни: риб, жаб, ондатр, черепах.
Ріка Мертвовод має велике значення для населення нашого села. Люди беруть воду для господарських потреб в тому числі і для поливання городів.
Іноді, після снігових зим, або дощового літа ріка приносить немало клопоту тим, хто проживає біля її берегів: затоплює городи, псує багато овочів.
Останнім часом Мертвовод дуже обмілів, дно вкрилося намулом. Головною причиною цього стала обробка річкової зони полів. Через це багато верхніх слоїв ґрунту змиває вода.
Мертвовод отримує воду від джерел, балок.
 
Зупинка №2. Поляна квітів
Ось ми підійшли до скель. Сходимо стежиною вниз до річкової луки. Вона знаходиться в тихому, захищеному місці, що добре освітлюється. Ця місцина знаменита тим, що тут ростуть багато різних квітів, що починають квітнути з березня.
В кущах терену знайшли собі місце проліски дволисті. Ці рослини є справжньою прикрасою нашої місцевості. Англійці називають його «краплинкою, яка впала на сніг», у французів «проткни сніг», у німців «Сніговий дзвіночок».
Поряд з пролісками в один час квітне ряст. Ця рослина по особливому прикрашає пустельну місцевість. Квіточки фіолетового кольору. Ряст цінується як ранній медонос та декоративна рослина. Але рослину виривають разом з цибулиною, що призводить до знищення.
Підіймаючись вище стежиною, під камінням можна побачити ранню весняну рослину з темно-зеленими листочками та синьо-фіолетовими запашними квітками. Це фіалка. Квіточки у них зі шпоркою, в якій є нектар. Рослина тіньовитривала, квітне у квітні, запилюється комахами з довгими хоботками. Дуже часто фіалку можна побачити в парках, скверах. З фіалок отримують ефірні масла, які застосовують у парфумерній промисловості.
Під іншим камінням в зеленій траві синіють прекрасні квіточки гадючої цибульки. Ця рослина також квітне у квітні. Вона дуже декоративна і з давніх часів приваблює до себе увагу. Свою назву вона отримала через те, що в період її цвітіння після зимової сплячки з’являються змії.
Ще вище галявину прикрашають ясно-голубі суцвіття гіацинтика Палласа. Ця галявина бідна на рослинність, в деяких місцях виглядають каміння, сама вона глиняно-пісчана. Але ці квіточки почувають себе чудово в таких умовах.
І ще один першоцвіт, який неможна не помітити. Це гусяча цибулька. Вона сяє своїми квіточками-зірочками з під першої трави. Не дивлячись на те, що запаху квітка не має, комахи все одно їх відвідують.
 
Зупинка №3 «Валуни Геракла»
Прекрасне творіння природи, гігантський ансамбль з трьох кам’яних глиб. Це каміння утворює багато печер і гротів. В деяких освітлених місцях, між цим камінням росте чистотіл. Ця лікарська рослина застосовується при захворюваннях шкіри. Настоянкою чистотілу купають новонароджених, щоб у них очищалась шкіра.
 
Зупинка №4  Джерело Надія
 
Пам’ятайте, люди назавжди,
Неможливо жити без води
Це життя, колиска, це – дощі,
Це роса і квітка на межі,
Це тумани, ріки і моря,
Джерело у спеку, це – життя.
Знову підіймаємося на пригорок. Серед камінь, кущів шипшини і глоду знаходиться джерело.
Джерело – це зосереджений природний вихід підземної води на земну поверхню.
Джерельна вода – безцінний дар природи. Віками стверджувалась глибока повага народу до джерел. «Ключ», «джерело» - ці слова нерозривно пов’язані з такими поняттями, як «природа», «батьківщина». В них закладений великий зміст нашої єдності з природою.
Джерела дуже часто є початком малих річок. Це головна стаття в балансі річних водних ресурсів. За зникненням джерел слідує марнування, а потім і пересихання малих річок, поступове обміління великих річок.
Джерела – наше національне багатство. Ми повинні зберігати його, зробити доступним, оточити турботою і увагою це дивне творіння природи.
Неподалік від джерела, поблизу ріки в затемненому місці росте папороть. Вони не дуже великі – 60-70см. Про папороть ходить давня легенда. Хто побачить квітку цієї рослини, той буде розуміти мову тварин, бачити підземні клади, володіти даром пророцтва. Але це гарна легенда. Насправді папороть ніколи не квітне, а розмножується спорами.
 
Зупинка №5 Падаючий камінь
Ця зупинка на нашій екологічній стежині нова. Створено її у 2009 році після того, як у наших скалах впала величезна скеля.
Взагалі, якщо йти зверху навислих скель, то можна відчути під ногами пустий простір. Це говорить про те, що кам’яна стіна потроху відходить. Водна і вітрова ерозії роблять свою справу.
Коли падала скеля, вона потягла за собою багато дрібного каміння, поламала великі і старі липи.
 
Зупинка №6 «Кам’яний язик»
На шляху до останньої зупинки нашої екскурсії ми побачимо велику кількість різних рослин. Великою популярністю користується валеріана, як цінна лікарська рослина. Характерний запах має коріння, особливо після розтирання. Ця рослина запилюється комахами.
На галявинах у траві росте звіробій. Він здавна цінується, як лікарська рослина. Ним лікують хвороби кишкового тракту, печінки. Звіробій використовують в харчовій промисловості для виготовлення напоїв. Він є також і медоносом.
Навряд чи знайдеться серед людей той, хто не любить суниці. Ця рослина зустрічається на нашому шляху. Ті, що ростуть під кущами мають велике листя та плоди, а в тих, що ростуть на відкритих ділянках листки маленькі, на коротких стеблах, плоди маленькі, але солодші. Плоди суниць мають міцні смакові якості, містять багато різних вітамінів. З цих ягід готують варення, повидло, соки, екстракти, компоти, їдять сирими. В лікувальних цілях використовують плоди, листки, квіти.
Далі на нашому шляху, ростуть квіти сон-трави. Ця рослина квітне з приходом теплих весняних днів. В цьому місці сон-трава утворює цільний килимок. Ці поодинокі лілові квітки, тільки піднявшись над землею, широко розкриваються, показуючи багато яскраво-жовтих тичинок. Вся рослина вкрита пухнастим ворсом. Масове збирання для букетів призвело до знищення сон-трави. Ця рослина потребує охорони.
Нарешті ми підходимо до останньої зупинки екологічної стежини «Кам’яний язик». Звертаємо увагу на це кам’яне утворення. Воно виступає з-під скали і направлене до води, як язик величезного дракона. Цей камінь гладенький і рівний. Його таким зробила вода.
Наша подорож підходить до завершення. Закінчити хочемо такими рядками:
                                 У світі збави не малі,
                                 Цікава стежка кожна.
                                 Але до рідної землі
                                Збайдужіти не можна.
                                 Настояна на липових медах
                                 І виплекана сонцем променистим,
                                 Рідна земле, я – маленький птах,
                                 А ти – моє гніздо, моя колиска.
 
Запрошуємо на екскурсію, що представляє нашу екологічну стежину.
 

 

  Екскурсія по Петропавлівському каньйону
Формат: DOC | Добавлен: 11/11/2011 14:22:52
3509Kb Скачать скачать

ІСТОРИЧНА  ДОВІДКА

 

Північне Причорноморє, де розташований Братський район – досить значна частина території  України. Вченими, що вивчали цю територію  було доведено, що давні слов’янські поселення на території району існували уже півтори-дві тисячі років тому. Про це переконливо свідчать дві сотні стародавніх могил-курганів, що височать у примертвоводських степах по всій території Братщини. Розкопки, виконані археологами, підтвердили, що ці дивовижні і величні пам’ятники, набагато давніші від уславлених єгипетських пірамід і належать до прадавньої слов’янської культури.

В 14-16 століттях широка смуга українського степу була заселена втікачами із кріпацької неволі, які заснували Запорізьку Січ. На території нашого району в ті часи виникла козача слобода Камянуватка, потім Орлове Поле, а в 16-17 столітті гайдамацькі села - нинішні Ганнівка, Костувате, Мостове, Лісове , Кам'янокостувате, Антонопіль, Крива Пустош.

З більш пізніших історичних джерел відомо, що Причорноморські землі активно заселялись уже у ХVІІІ столітті імператрицею Катериною-ІІ при активній діяльності князя Г.Потьомкіна.

Селище Братське, спочатку як хутір, виникло ще на початку ХVІІ століття на козачій переправі по шляху на Соколи ( Вознесенськ). До хутора-зимівника стали переселятися козаки та осідати гайдамаки та кріпаки, що  втекли з неволі. Хутір переріс у село. Його назвали Братське. За однією з версій істориків, ця назва пішла від слова „братчики” (товариші), як іменували один одного при звертанні козаки та гайдамаки. За іншою версією селище було назване Братським на честь трьох братів Живковичів, які в 1788 році одержали від Катерини ІІ  45 тис. десятин землі на цій території. Пан Живкович намагався наповнити село ремісниками, торговцями, розвинути його і перетворити в містечко. Він давав ділянки під оселі, сприяв будівництву хат. В Братське з різних місць переселялися міщани.

 

Щоб мати до столу свіжу птицю, Живковичі в середині минулого століття звеліли загатити міцною греблею скелясту балку за бугром на схід від Братського, обсадити ставок лісом і побудувати над ним пташню. Після відміни кріпацтва німці - орендатори Антони продовжували вирощувати там для пана гусей, качок, курей - цесарок. Хутір став називатися Птичим (Антона).

Процвітали торгівля, гончарство, ткацтво, обробка шкір, шевство і кравецтво, шорництво, столярне та ковальське діло.

У 1828 році Братське одержало статус містечка. Було збудовано вітряки, водяний млин, олійні, чинбарні, церква.

В 1864 році Братське стало центром волості. Пан своїм коштом побудував приміщення для волосної управи, в якому зараз знаходиться редакція райгазети «Перемога», а на місці колишньої церкви знаходиться кінотеатр «Дружба» нині там Будинок культури.

 Братське довгі роки – аж до революції 1917 року, територіально підпорядковувалось Єлисаветградському  повіту Херсонської губернії.

 Згодом при проведенні адміністративно-територіального поділу УРСР відповідно до Постанови №310  ВУЦВК в березні 1923 року був створений Братський район із Ганнівської та Братської волостей, який до 1944 року належав Одеській області. Після закінчення Великої вітчизняної війни район було  приєднано до Миколаївської області.

Територія Братського району розташована в північній частині Миколаївської області і складає 112,9 тис. га. Межує на півночі та сході з Бобринецьким та Новоукраїнським районами Кіровоградської області, на заході з Арбузинським, на півдні з Вознесенським та Єланецьким районами Миколаївської області.

Смт. Братське – адміністративний господарський центр однойменного району.

Селище розташоване на березі р. Мертвовід (приток р. П. Буг) в 125  км. на північ від обласного центру  і має з ним транспортні зв’язки по автомобільним дорогам обласного значення Братське - Вознесенськ  - Н. Одеса – Миколаїв та Арбузинка – Братське – Єланець – Н. Одеса, Миколаїв. В 25 км від селища Братське проходить залізнична магістраль Помічна – Колосовка, на якій знаходиться залізнична станція Людмилівка.

Загальна площа селища становить 447,4 га.

Головна слава району - це люди. У Мостовому народився і ріс Микола Бенардос, який першим у світі винайшов дугове електрозварювання, слава його безсмертна. В середині Х1Х століття  народилися, росли набиралися таланту в с.Кам'янокостувате корифеї українського професійного театру Панас Саксаганський, Микола Садовський, Іван Карпенко-Карий, Марія Садовська, в с.Лісове – акторка і дружина Миколи Кропивницького – Олександра Укотич. З Братщини родом актриси Люмила Сенчина, яка народилася  с.Кудрявське, Ірина Шевчук родом із с.Ясна Поляна, поети – Микола Котенко із  с.Новомар'ївка  та  Станіслав Конак із  с.Ганнівка.

 

ТУРИСТИЧНИЙ ПОТЕНЦІАЛ

Природні парки

Парк ім. Живковича – цікава його історія.

Пани Живковичі по - своєму любили Братське і турбувалися про його розквіт. Руками кріпаків вони звели на крутому гранітному пагорбі, над Мертвоводом, чудовий двоповерховий палац в 1798 році. Зараз тут знаходиться Братська ЗОШ 1-111 ступеня. Приміщення використовували і для підготовки педагогічних кадрів. Протягом двох останніх років проведено реконструкцію споруди. Підрядники прагнули зберегти архітектуру даного закладу, зокрема, що стосувалось круглого залу та частини добудови. Мрія Живковичів здійснилася і в створенні прекрасного дубового парку біля річки Мертвовід.

 

Гайок з кремезних дубів, що кучерявилися під бугром - скелею, видно, надихнув пана на думку посадити цей парк. Для цього він випросив у графа Потоцького і привіз у Братське з Умані професійного садівника, пана Зарембу, що в свій час  створив  прекрасний Софіївський парк. Заремба так спланував алеї парку, що в центрі вони утворили гігантську літеру «Ж». В парку був літній Зелений театр, бесідки, майдан для літніх балів з місцем для оркестру, човнова пристань, пляж. Було чимало лав. Алеї посипалися жовтим піском.  Біля парку чудовий стадіон «Юність».

 

А парк стоїть, вічно прекрасний і невмирущий, привабливий і затишний. Чимось нагадує він тиху та задумливу українську пісню. А на краю, дещо висунувшись уперед, як отаман зеленого козачого племені, як вождь завмерлого, зачарованого війська, красується вже третє століття кучерявий та розложистий дуб - «Козак». Від старих братчан записано таку легенду :

Пан вирішив взяти собі за дружину красуню - дочку свого садівника. На дівич - вечір, коли вона сиділа поруч з паном - женихом, їй шепнули, що з Кам»януватки приїхав її коханий, молодий козак, і викликає її. Попросилася у жениха вийти на хвилину. Нічого не підозрюючи, той дозволив, і дівчина побігла на берег Мертвоводу до коханого. Але хтось сказав панові куди вона побігла. Той гукнув гайдуків, оточив з ним  хлопця й дівчину. Та не могли ніяк підступитися панські охоронці до козака, бо добре відганяв їх шаблею, затуляючи собою кохану, і відходив до свого коня.

Зрозумівши, що козак може втекти з дівчиною, скочивши на коня, пан вихопив пістоль і вистрелив йому прямо в серце. Та не впав козак. Ноги його вросли в землю, тулуб став могутнім стовбуром, руки, шабля, голова перетворилися в товсте гілля і на очах в ошелешених пана і слуг перед ними постав могутній дуб. Дівчина ж, скориставшись замішанням, стрибнула у Мертвовід і втопилася. Вона стала русалкою і вечорами ганялася за перехожими, шукаючи пана, щоб утопити. А «дуба – богатиря» люди назвали «Козак». Він і сьогодні стоїть над річкою, дещо осторонь парку і під ним дають одне одному клятви закохані. На щастя.

 

 

 

Пам'ятки природи

Серед них пам'ятник природи – територія Петропавлівського каньйону, що пролягає по річці Мертвовід. Природний комплекс лісової та водної екосистеми, органічно поєднаний із скелями та гранітними валунами розташовується на одній із найстаріших ділянок суші Євразії. Ця місцевість не занурювалась у морські глибини протягом 60-ти мільйонів років, а своєю течією ріка Мертвовід створила унікальний    каньйон – провалля серед голого степу. Гранітну прірву в кристалічному щиті, на дні якої дзюрчить струмок Ексампей.

Кожного року до цих місць весною та пізно восени приїздять  художники, які проводять тут планери (малюнок з натури). А тут справді є на що подивитись: скелі,  водовороти та пороги, камінні витвори природи мають свої назви,  їх в с.Петропавлівка іноді порівнюють із героями казкових персонажів, бунтівниками .

Останнім часом значно збільшилась кількість туристів, бажаючих побачити це животворне диво. Учні місцевої школи, разом із вчителем біології Петропавлівської ЗОШ 1-ІІ ступеня Іриною Володимирівною Сахно розробили туристичний маршрут, яким проводять  гостей, що приїжджають до їх степової перлини

Указом Президента України від 30.04.2009р. №279/2009 «Про створення Національного природного парку «Бузький Гард», територію Петропавлівського каньйону площею 326 га віднесено до Національного природного парку «Бузький Гард»

Наступна памятка природи -  первозданний кам'яний сад  із ковилою  та печерою для закоханих із цілющим джерелом в заповідному урочищі «Лісове». Приємною несподіванкою стане на туристичному маршруті і зустріч із різними видами білок, які ласують ліщиною, що росте лише тут. Багатий тваринний та рослинний світ. Поруч розташований  панський маєток, який зазнав деякої руйнації, але розміщений в чудовому місці, де поруч скелі та річка.

[Image]

Саме в цьому місці розташований дитячий оздоровчий табір «Лісова казка», який побудований в 1989 році силами підприємств та організацій Братського району і об’єктом  спільної власності територіальних громад району.

На території закладу - 7 житлових будиночків, їдальня на 200 місць, медпункт та адміністративне приміщення. На території є і артезіанська свердловина, що забезпечує подачу води, спортивний майданчик та плац для проведення загальнотабірних заходів. Харчування в таборі 5-ти разове .

Табір працює по принципу спрямованому на розвиток творчих здібностей та обдарувань дітей, крім гуртків та спортивних секцій діти залюбки відвідують студію «Чарівний олівець» та школу лідера. Користуються популярністю козацькі забави, екологічні екскурсії, конкурси малюнків, шоу-програми, свята квітів і казок  та інші заходи.

Табір розпочинає свою роботу в найсприятливіший час, в другій половині червня. Коли вже плесо на озері прогріте, буяє зеленню урочище, а ще є можливість пройти стежками рідного краю.

Перлина степового краю Миколаївщини чекає дітей з усього регіону, дуже хотілось щоб перлина нашого степового краю працювала не лише в літній період, але й протягом усього року.

Вперше в  2004 році, за ініціативи депутата обласної ради Мезніка О.М, на базі табору прошов   фестиваль  авторської творчості «Мій рідний край», який  в 2010 році йому отримав статус Всеукраїнського. У ІІ фестивалі, який відбувся у вересні  2012 року прийняли участь майже 200 учасників із 12 областей України. Черговий ІІІ фестиваль відбудеться восени 2014 року.

[Image]

Пам'ятки містобудування та архітектури

Серед  пам'ятки архітектури: 4 корпуси земської лікарні (центральний, північно-західний, південний та західний, спорудженні в кінці Х1Х на початку ХХстоліття.

Садиба Живковичів, будівництво якої розпочато на початку Х1Х століття. Нині  тут розміщується Братська ЗОШ 1-ІІІ ст., у колишньому флігелі для прислуги  тепер розміщено господарські будівлі.

[Image]

Збереглося приміщення залізничної станції Людмилівка та земської школа в с.Сергіївка, споруджених на початку ХХ століття.

[Image]

Пам'ятки історії та культури

На території Братського району розміщено   45  пам’яток історії та мистецтва серед яких меморіальні комплекси, пам’ятники, пам’ятні знаки; 20 меморіальних дощок пам'яті жертв Голодомору 1932-33 років та 162 пам’ятки археології – кургани.

В селищі працює   районний народний краєзнавчий музей, відкритий в 1979 році за ініціативи історика-краєзнавця М.М.Радкевича, з 2013 року музей носить його ім’я.

З 1977 року в селі Новокостянтинівка функціонує  народний Новокостянтинівський сільський музей, який в 1985 році отримав звання народного.

До уваги туристів  та гостей району   5 музейних кімнат, які створені на базі шкіл району в селах Іллічівка, Сергіївка, Ганнівка, Григорівка, Камяно-Костувате, з кожним роком музей та музейні кімнати поновлюються новими експонатами, чим приваблюють все більше і більше відвідувачів.

 

 

 

Перелік

 об’єктів природно-заповідного фонду, розташованих на території Братського району

 

№ пп

Назва об’єкту ПФЗ

Площа, га

Рішення про створення

Загальнодержавного значення

1.

Національний природний парк «Бузький Гард»

326,0

Указ Президента України від 30.04.2009р. №279/2009 «Про створення національного природного парку «Бузький Гард»

Місцевого значення

1.

Лісовий заказник «Вільне»

10,0

Рішення виконкому обласної ради від 23.12.80 №676, перезатверджено рішенням від 23.10.84 №448

2.

Геологічна пам’ятка природи «Виступи граніту біля с.Кам»янокостувате»

5,0

Рішення виконкому обласної ради від 22.11.77 №685, перезатверджено рішенням від 23.10.84 №448

3.

Заповідне урочище «Хомутець»

68,0

Рішення виконкому обласної ради  від 23.10.84 №448

4.

Заповідне урочище «Лісове»

48,0

Рішення виконкому обласної ради від 22.11.77 №685, перезатверджено рішенням від 23.10.84 №448

5.

Парк - пам’ятка садово-паркового мистецтва

32,0

Рішення виконкому обласної ради  від 21.07.72, перезатверджено рішенням від 23.10.84 №448

6.

Ландшафтний заказник «Крива Пустош»

12,9

Рішення обласної ради від  30.12.10     № 14

                                                                                                                             

 

 

 

ІСТОРИЧНА  ДОВІДКА

 

Північне Причорноморє, де розташований Братський район – досить значна частина території  України. Вченими, що вивчали цю територію  було доведено, що давні слов’янські поселення на території району існували уже півтори-дві тисячі років тому. Про це переконливо свідчать дві сотні стародавніх могил-курганів, що височать у примертвоводських степах по всій території Братщини. Розкопки, виконані археологами, підтвердили, що ці дивовижні і величні пам’ятники, набагато давніші від уславлених єгипетських пірамід і належать до прадавньої слов’янської культури.

В 14-16 століттях широка смуга українського степу була заселена втікачами із кріпацької неволі, які заснували Запорізьку Січ. На території нашого району в ті часи виникла козача слобода Камянуватка, потім Орлове Поле, а в 16-17 столітті гайдамацькі села - нинішні Ганнівка, Костувате, Мостове, Лісове , Кам'янокостувате, Антонопіль, Крива Пустош.

З більш пізніших історичних джерел відомо, що Причорноморські землі активно заселялись уже у ХVІІІ столітті імператрицею Катериною-ІІ при активній діяльності князя Г.Потьомкіна.

Селище Братське, спочатку як хутір, виникло ще на початку ХVІІ століття на козачій переправі по шляху на Соколи ( Вознесенськ). До хутора-зимівника стали переселятися козаки та осідати гайдамаки та кріпаки, що  втекли з неволі. Хутір переріс у село. Його назвали Братське. За однією з версій істориків, ця назва пішла від слова „братчики” (товариші), як іменували один одного при звертанні козаки та гайдамаки. За іншою версією селище було назване Братським на честь трьох братів Живковичів, які в 1788 році одержали від Катерини ІІ  45 тис. десятин землі на цій території. Пан Живкович намагався наповнити село ремісниками, торговцями, розвинути його і перетворити в містечко. Він давав ділянки під оселі, сприяв будівництву хат. В Братське з різних місць переселялися міщани.

 

Щоб мати до столу свіжу птицю, Живковичі в середині минулого століття звеліли загатити міцною греблею скелясту балку за бугром на схід від Братського, обсадити ставок лісом і побудувати над ним пташню. Після відміни кріпацтва німці - орендатори Антони продовжували вирощувати там для пана гусей, качок, курей - цесарок. Хутір став називатися Птичим (Антона).

Процвітали торгівля, гончарство, ткацтво, обробка шкір, шевство і кравецтво, шорництво, столярне та ковальське діло.

У 1828 році Братське одержало статус містечка. Було збудовано вітряки, водяний млин, олійні, чинбарні, церква.

В 1864 році Братське стало центром волості. Пан своїм коштом побудував приміщення для волосної управи, в якому зараз знаходиться редакція райгазети «Перемога», а на місці колишньої церкви знаходиться кінотеатр «Дружба» нині там Будинок культури.

 Братське довгі роки – аж до революції 1917 року, територіально підпорядковувалось Єлисаветградському  повіту Херсонської губернії.

 Згодом при проведенні адміністративно-територіального поділу УРСР відповідно до Постанови №310  ВУЦВК в березні 1923 року був створений Братський район із Ганнівської та Братської волостей, який до 1944 року належав Одеській області. Після закінчення Великої вітчизняної війни район було  приєднано до Миколаївської області.

Територія Братського району розташована в північній частині Миколаївської області і складає 112,9 тис. га. Межує на півночі та сході з Бобринецьким та Новоукраїнським районами Кіровоградської області, на заході з Арбузинським, на півдні з Вознесенським та Єланецьким районами Миколаївської області.

Смт. Братське – адміністративний господарський центр однойменного району.

Селище розташоване на березі р. Мертвовід (приток р. П. Буг) в 125  км. на північ від обласного центру  і має з ним транспортні зв’язки по автомобільним дорогам обласного значення Братське - Вознесенськ  - Н. Одеса – Миколаїв та Арбузинка – Братське – Єланець – Н. Одеса, Миколаїв. В 25 км від селища Братське проходить залізнична магістраль Помічна – Колосовка, на якій знаходиться залізнична станція Людмилівка.

Загальна площа селища становить 447,4 га.

Головна слава району - це люди. У Мостовому народився і ріс Микола Бенардос, який першим у світі винайшов дугове електрозварювання, слава його безсмертна. В середині Х1Х століття  народилися, росли набиралися таланту в с.Кам'янокостувате корифеї українського професійного театру Панас Саксаганський, Микола Садовський, Іван Карпенко-Карий, Марія Садовська, в с.Лісове – акторка і дружина Миколи Кропивницького – Олександра Укотич. З Братщини родом актриси Люмила Сенчина, яка народилася  с.Кудрявське, Ірина Шевчук родом із с.Ясна Поляна, поети – Микола Котенко із  с.Новомар'ївка  та  Станіслав Конак із  с.Ганнівка.

 

ТУРИСТИЧНИЙ ПОТЕНЦІАЛ

Природні парки

Парк ім. Живковича – цікава його історія.

Пани Живковичі по - своєму любили Братське і турбувалися про його розквіт. Руками кріпаків вони звели на крутому гранітному пагорбі, над Мертвоводом, чудовий двоповерховий палац в 1798 році. Зараз тут знаходиться Братська ЗОШ 1-111 ступеня. Приміщення використовували і для підготовки педагогічних кадрів. Протягом двох останніх років проведено реконструкцію споруди. Підрядники прагнули зберегти архітектуру даного закладу, зокрема, що стосувалось круглого залу та частини добудови. Мрія Живковичів здійснилася і в створенні прекрасного дубового парку біля річки Мертвовід.

 

Гайок з кремезних дубів, що кучерявилися під бугром - скелею, видно, надихнув пана на думку посадити цей парк. Для цього він випросив у графа Потоцького і привіз у Братське з Умані професійного садівника, пана Зарембу, що в свій час  створив  прекрасний Софіївський парк. Заремба так спланував алеї парку, що в центрі вони утворили гігантську літеру «Ж». В парку був літній Зелений театр, бесідки, майдан для літніх балів з місцем для оркестру, човнова пристань, пляж. Було чимало лав. Алеї посипалися жовтим піском.  Біля парку чудовий стадіон «Юність».

 

А парк стоїть, вічно прекрасний і невмирущий, привабливий і затишний. Чимось нагадує він тиху та задумливу українську пісню. А на краю, дещо висунувшись уперед, як отаман зеленого козачого племені, як вождь завмерлого, зачарованого війська, красується вже третє століття кучерявий та розложистий дуб - «Козак». Від старих братчан записано таку легенду :

Пан вирішив взяти собі за дружину красуню - дочку свого садівника. На дівич - вечір, коли вона сиділа поруч з паном - женихом, їй шепнули, що з Кам»януватки приїхав її коханий, молодий козак, і викликає її. Попросилася у жениха вийти на хвилину. Нічого не підозрюючи, той дозволив, і дівчина побігла на берег Мертвоводу до коханого. Але хтось сказав панові куди вона побігла. Той гукнув гайдуків, оточив з ним  хлопця й дівчину. Та не могли ніяк підступитися панські охоронці до козака, бо добре відганяв їх шаблею, затуляючи собою кохану, і відходив до свого коня.

Зрозумівши, що козак може втекти з дівчиною, скочивши на коня, пан вихопив пістоль і вистрелив йому прямо в серце. Та не впав козак. Ноги його вросли в землю, тулуб став могутнім стовбуром, руки, шабля, голова перетворилися в товсте гілля і на очах в ошелешених пана і слуг перед ними постав могутній дуб. Дівчина ж, скориставшись замішанням, стрибнула у Мертвовід і втопилася. Вона стала русалкою і вечорами ганялася за перехожими, шукаючи пана, щоб утопити. А «дуба – богатиря» люди назвали «Козак». Він і сьогодні стоїть над річкою, дещо осторонь парку і під ним дають одне одному клятви закохані. На щастя.

 

 

 

Пам'ятки природи

Серед них пам'ятник природи – територія Петропавлівського каньйону, що пролягає по річці Мертвовід. Природний комплекс лісової та водної екосистеми, органічно поєднаний із скелями та гранітними валунами розташовується на одній із найстаріших ділянок суші Євразії. Ця місцевість не занурювалась у морські глибини протягом 60-ти мільйонів років, а своєю течією ріка Мертвовід створила унікальний    каньйон – провалля серед голого степу. Гранітну прірву в кристалічному щиті, на дні якої дзюрчить струмок Ексампей.

Кожного року до цих місць весною та пізно восени приїздять  художники, які проводять тут планери (малюнок з натури). А тут справді є на що подивитись: скелі,  водовороти та пороги, камінні витвори природи мають свої назви,  їх в с.Петропавлівка іноді порівнюють із героями казкових персонажів, бунтівниками .

Останнім часом значно збільшилась кількість туристів, бажаючих побачити це животворне диво. Учні місцевої школи, разом із вчителем біології Петропавлівської ЗОШ 1-ІІ ступеня Іриною Володимирівною Сахно розробили туристичний маршрут, яким проводять  гостей, що приїжджають до їх степової перлини

Указом Президента України від 30.04.2009р. №279/2009 «Про створення Національного природного парку «Бузький Гард», територію Петропавлівського каньйону площею 326 га віднесено до Національного природного парку «Бузький Гард»

Наступна памятка природи -  первозданний кам'яний сад  із ковилою  та печерою для закоханих із цілющим джерелом в заповідному урочищі «Лісове». Приємною несподіванкою стане на туристичному маршруті і зустріч із різними видами білок, які ласують ліщиною, що росте лише тут. Багатий тваринний та рослинний світ. Поруч розташований  панський маєток, який зазнав деякої руйнації, але розміщений в чудовому місці, де поруч скелі та річка.

[Image]

Саме в цьому місці розташований дитячий оздоровчий табір «Лісова казка», який побудований в 1989 році силами підприємств та організацій Братського району і об’єктом  спільної власності територіальних громад району.

На території закладу - 7 житлових будиночків, їдальня на 200 місць, медпункт та адміністративне приміщення. На території є і артезіанська свердловина, що забезпечує подачу води, спортивний майданчик та плац для проведення загальнотабірних заходів. Харчування в таборі 5-ти разове .

Табір працює по принципу спрямованому на розвиток творчих здібностей та обдарувань дітей, крім гуртків та спортивних секцій діти залюбки відвідують студію «Чарівний олівець» та школу лідера. Користуються популярністю козацькі забави, екологічні екскурсії, конкурси малюнків, шоу-програми, свята квітів і казок  та інші заходи.

Табір розпочинає свою роботу в найсприятливіший час, в другій половині червня. Коли вже плесо на озері прогріте, буяє зеленню урочище, а ще є можливість пройти стежками рідного краю.

Перлина степового краю Миколаївщини чекає дітей з усього регіону, дуже хотілось щоб перлина нашого степового краю працювала не лише в літній період, але й протягом усього року.

Вперше в  2004 році, за ініціативи депутата обласної ради Мезніка О.М, на базі табору прошов   фестиваль  авторської творчості «Мій рідний край», який  в 2010 році йому отримав статус Всеукраїнського. У ІІ фестивалі, який відбувся у вересні  2012 року прийняли участь майже 200 учасників із 12 областей України. Черговий ІІІ фестиваль відбудеться восени 2014 року.

[Image]

Пам'ятки містобудування та архітектури

Серед  пам'ятки архітектури: 4 корпуси земської лікарні (центральний, північно-західний, південний та західний, спорудженні в кінці Х1Х на початку ХХстоліття.

Садиба Живковичів, будівництво якої розпочато на початку Х1Х століття. Нині  тут розміщується Братська ЗОШ 1-ІІІ ст., у колишньому флігелі для прислуги  тепер розміщено господарські будівлі.

[Image]

Збереглося приміщення залізничної станції Людмилівка та земської школа в с.Сергіївка, споруджених на початку ХХ століття.

[Image]

Пам'ятки історії та культури

На території Братського району розміщено   45  пам’яток історії та мистецтва серед яких меморіальні комплекси, пам’ятники, пам’ятні знаки; 20 меморіальних дощок пам'яті жертв Голодомору 1932-33 років та 162 пам’ятки археології – кургани.

В селищі працює   районний народний краєзнавчий музей, відкритий в 1979 році за ініціативи історика-краєзнавця М.М.Радкевича, з 2013 року музей носить його ім’я.

З 1977 року в селі Новокостянтинівка функціонує  народний Новокостянтинівський сільський музей, який в 1985 році отримав звання народного.

До уваги туристів  та гостей району   5 музейних кімнат, які створені на базі шкіл району в селах Іллічівка, Сергіївка, Ганнівка, Григорівка, Камяно-Костувате, з кожним роком музей та музейні кімнати поновлюються новими експонатами, чим приваблюють все більше і більше відвідувачів.

 

 

 

Перелік

 об’єктів природно-заповідного фонду, розташованих на території Братського району

 

№ пп

Назва об’єкту ПФЗ

Площа, га

Рішення про створення

Загальнодержавного значення

1.

Національний природний парк «Бузький Гард»

326,0

Указ Президента України від 30.04.2009р. №279/2009 «Про створення національного природного парку «Бузький Гард»

Місцевого значення

1.

Лісовий заказник «Вільне»

10,0

Рішення виконкому обласної ради від 23.12.80 №676, перезатверджено рішенням від 23.10.84 №448

2.

Геологічна пам’ятка природи «Виступи граніту біля с.Кам»янокостувате»

5,0

Рішення виконкому обласної ради від 22.11.77 №685, перезатверджено рішенням від 23.10.84 №448

3.

Заповідне урочище «Хомутець»

68,0

Рішення виконкому обласної ради  від 23.10.84 №448

4.

Заповідне урочище «Лісове»

48,0

Рішення виконкому обласної ради від 22.11.77 №685, перезатверджено рішенням від 23.10.84 №448

5.

Парк - пам’ятка садово-паркового мистецтва

32,0

Рішення виконкому обласної ради  від 21.07.72, перезатверджено рішенням від 23.10.84 №448

6.

Ландшафтний заказник «Крива Пустош»

12,9

Рішення обласної ради від  30.12.10     № 14

                                                                                                                             

 

 

 

 Екскурсійні маршрути навчальних закладів

Гімназія селища Братське

Туристичний маршрут 

Новокостянтинівська ЗОШ І-ІІІ ступенів

Туристичний маршрут

Братська ЗОШ І-ІІІ ступенів

Туристичний маршрут

Новомар’ївська ЗОШ І-ІІІ ступенів

Туристичний маршрут

Григорівська ЗОШ І-ІІІ ступенів

Туристичний маршрут

Кам’януватька ЗОШ І-ІІ ступенів

Туристичний маршрут

Маршрут. Таємниці Панського гаю

Кам’янокостуватська ЗОШ І-ІІ ступенів

програмка

запрошення

Календарики

Буклет

Туристичний маршрут:

1 Артистична сім’я Тобілевичів

2 Садиба

3 Толока

4 Наснажливе джерело

5 Велетень мистецтва

6 Вшанування пам’яті земляка

Петропавлівська ЗОШ І-ІІ ступенів

Віч на віч з природою

Екскурсія по екологічній стежині

Миролюбівська ЗОШ І-ІІІ ступенів

Природнича екскурсія