Українська | Русский | English
Головна Новини Державні закупівлі Звернення громадян Запобігання проявам корупції Доступ до публічної інформації Правова допомога

Визначні місця району

 

Парк ім. Живковича
 
До одного із визначних місць Братського району належить парк ім. Живковича. Цікава його історія.
Пани Живковичі по - своєму любили Братське і турбувалися про його розквіт. Руками кріпаків вони звели на крутому гранітному пагорбі, над Мертвоводом, чудовий двоповерховий палац в 1798 році.
 
 
Зараз тут знаходиться Братська ЗОШ І- ІІІ ступеня.
 
Приміщення використовували і для підготовки педагогічних кадрів. Протягом двох останніх років проведено реконструкцію споруди. Підрядники прагнули зберегти архітектуру даного закладу, зокрема, що стосувалось круглого залу та частини добудови. Мрія Живковичів здійснилася і в створенні прекрасного дубового парку біля річки Мертвовід.
Гайок з кремезних дубів, що кучерявилися під бугром - скелею, видно, надихнув пана на думку посадити цей парк. Для цього він випросив у графа Потоцького і привіз у Братське з Умані професійного садівника, пана Зарембу, що в свій час створив прекрасний Софіївський парк. Заремба так спланував алеї парку, що в центрі вони утворили гігантську літеру «Ж». В парку був літній Зелений театр, бесідки, майдан для літніх балів з місцем для оркестру, човнова пристань, пляж. Було чимало лав. Алеї посипалися жовтим піском.  Біля парку чудовий стадіон «Юність».
А парк стоїть, вічно прекрасний і невмирущий, привабливий і затишний. Чимось нагадує він тиху та задумливу українську пісню. А на краю, дещо висунувшись уперед, як отаман зеленого козачого племені, як вождь завмерлого, зачарованого війська, красується вже третє століття кучерявий та розложистий дуб - «Козак». Від старих братчан записано таку легенду :
Пан вирішив взяти собі за дружину красуню - дочку свого садівника. На дівич - вечір, коли вона сиділа поруч з паном - женихом, їй шепнули, що з Кам’януватки приїхав її коханий, молодий козак, і викликає її. Попросилася у жениха вийти на хвилину. Нічого не підозрюючи, той дозволив, і дівчина побігла на берег Мертвоводу до коханого. Але хтось сказав панові куди вона побігла. Той гукнув гайдуків, оточив з ним хлопця й дівчину. Та не могли ніяк підступитися панські охоронці до козака, бо добре відганяв їх шаблею, затуляючи собою кохану, і відходив до свого коня.
Зрозумівши, що козак може втекти з дівчиною, скочивши на коня, пан вихопив пістоль і вистрелив йому прямо в серце. Та не впав козак. Ноги його вросли в землю, тулуб став могутнім стовбуром, руки, шабля, голова перетворилися в товсте гілля і на очах в ошелешених пана і слуг перед ними постав могутній дуб. Дівчина ж, скориставшись замішанням, стрибнула у Мертвовід і втопилася. Вона стала русалкою і вечорами ганялася за перехожими, шукаючи пана, щоб утопити. А «дуба – богатиря» люди назвали «Козак». Він і сьогодні стоїть над річкою, дещо осторонь парку і під ним дають одне одному клятви закохані. На щастя.
Щоб мати до столу свіжу птицю, Живковичі в середині минулого століття звеліли загатити міцною греблею скелясту балку за бугром на схід від Братського, обсадити ставок лісом і побудувати над ним пташню. Після відміни кріпацтва німці - орендатори Антони продовжували вирощувати там для пана гусей, качок, курей - цесарок. Хутір став називатися Птичим (Антона).
Процвітали торгівля, гончарство, ткацтво, обробка шкір, шевство і кравецтво, шорництво, столярне та ковальське діло.
У 1828 році Братське одержало статус містечка. Було збудовано вітряки, водяний млин, олійні, чинбарні, церква.
В 1864 році Братське стало центром волості. Пан своїм коштом побудував приміщення для волосної управи, в якому зараз знаходиться редакція райгазети «Перемога», а на місці колишньої церкви знаходиться кінотеатр «Дружба» нині там Будинок культури.
 
Пам'ятки природи
 
До них слід віднести в першу чергу Петропавлівський каньйон, де розміщено скелі, водовороти та пороги. Кожного року до цих місць весною та пізно восени приїздять Миколаївські художники, які проводять тут планери (малюнок з натури). А тут справді є на що подивитись.
 
 
Камінні витвори природи мають свої назви, їх в с. Петропавлівка іноді порівнюють із героями казкових персонажів, бунтівниками.
Останнім часом значно збільшилась кількість туристів, яка хоче побачити це животворне диво. Учні місцевої школи разом із вчителем біології Петропавлівської ЗОШ І-ІІ ступеня Іриною Володимирівною Сахно розробили туристичний маршрут, яким проводять численних гостей, що приїжджають до їх степової перлини.
Зупинка перша - на екологічній стежині починається з річки Мертвовід, яка бере початок в Кіровоградській області, протяжність її 144 км, аж до Південного Бугу. Далі ми йдемо до Актівського каньйону, який складається із великого камяного масиву.
На зупицні другій сходимо до річкової луки, ця місцина знаменита тим, що тут є рослини занесені до Червоної книги. Справжньою окрасою місцевості є проліски дволисті. Англійці називають їх «краплинкою, яка впала у сніг», німці – «сніговий дзвіночок», французи «проткнисніг». Поряд квітне ряст, далі – фіалки, а також квіточки «гадючої цибульки», адже саме в період її цвітіння, після зимової сплячки, з'являються змії. Ще вище суцвіття гіоцинтика Палласа, а також первоцвіт «гусяча цибулька».
На зупинці третій, яку ми називаємо «валуни Геракла» прекрасне творіння природи - гігантський ансамбль з трьох кам'яних глиб, які утворюють декілька печер і гротів. В деяких освітлених місцях росте чистотіл.
На зупинці четвертій розміщено джерело «Надії», де зосереджено природний вихід підземної води на поверхню. Неподалік від нього в затемненому місці росте «дивопапороть».
На зупинці пятій, яку називають «падаючий камінь», бо вона створена в 2009 році після того, як частина скелі впала, ходити небезпечно. Кам'яна стіна потроху відходить, водна і вітрова ерозія роблять свою справу.
На шляху до останної зупинки, ви побачите велику кількість рослин, простуючи до «кам'яного язика», найбільшого каменю, який має форму людського органу. Звертаємо увагу на це кам'яне утворення. Воно виступає з-під скелі і направлене до води, як язик величезного дракона. Цей камінь гладенький і рівний, таким його зробила вода. Поруч розмаїття трав і квітів. Серед рослин великою популярністю користується валеріана, звіробій, люблять діти ласувати суницями, згодом ви побачите сон - траву.

Слід також відзначити природній первозданний кам'яний сад із ковилою в с. Лісове та печерою для закоханих із цілющим джерелом, які навіюють меланхолічні настрої.
В свій час с. Іллічівку по праву називали степовою «Венецією», з ініціативи місцевого господарства «Зоря», яке очолював доктор сільськогосподарських наук Микола Олексійович Дробітько. Були створені мости через каскад ставків із електричним освітленням, а також готель в старовинному стилі. З розпадом союзу ці об'єкти прийшли в занепад. Господарство розпалось на дрібні фермерські господарства, які сьогодні не в змозі утримувати соціальну сферу села.
 
Пам'ятки містобудування та архітектури
 
На території Братського району розміщено пам'ятки архітектури, а саме 4 корпуси земської лікарні (центральний, північно-західний, південний та західний корпуси), початок будівництва кінець 19 початок 20 століття.
Садиба Живковичів, нині Братська ЗОШ І - ІІІ ступеня, будівництво розпочато (початок 19 століття). Зберігся також флігель для прислуги, де нині розміщено господарські будівлі.
Збереглася і залізнична станція Людмилівка, де в 2009 році було проведено реконструкцію, а також земська школа с.Сергіївка, а також на території Братського району знаходяться  43 об’єкта пам’ятники історії та мистецтва - меморіальні комплекси, пам’ятники, пам’ятні знаки; 20 меморіальних дошок   пам'яті жертв Голодомору 1932-33 років; 162 пам’ятки археології - кургани, які знаходяться на державному обліку в облдержадміністрації.
 
Меморіальний комплекс у с. Костувате
 
 
В 2010 році з ініціативи директора приватної агрофірми «Вікторія» Віктора Івановича Степанова, в мальовничому с. Костувате, було споруджено новий меморіальний комплекс.
 
Він був у селі і раніше, але поступово архітектурний ансамбль був зруйнований, а проводити реконструкцію було недоцільно, тож директор і вирішив будувати меморіал, адже він - це та сторінка, яка написана кров'ю наших земляків.
В роки Великої Вітчизняної війни в с.Костувате діяла підпільна група на чолі з Ольгою Барабан, яка була жорстоко закатована, а підпільники розстріляні. Віктор Іванович разом із сільським активом вирішили відновити історичні події тих років.
 
 
На меморіальний плитах вибито імена 404 односельчан, які не повернулись з поля бою. Аналізувалось кожне прізвище в книзі пам'яті, відбувалися зустрічі з людьми похилого віку, щоб з перших вуст дізнатися про бойові подвиги, історії життя кожного з учасників тих легендарних подій.
 
За місяць роботи було виконано. Будівельні матеріали везли з Умані, Києва, Одеси і 9 травня ветерани з усього району зустрічали біля величавого комплексу в с. Костувате День Перемоги.