Головна Новини Державні закупівлі Звернення громадян Запобігання проявам корупції Доступ до публічної інформації Правова допомога

Повідомлення про корупцію

Уповноважена особа з питань запобігання та виявлення корупції в апараті райдержадміністрації, головний спеціаліст з питань правової роботи, запобігання та виявлення корупції апарату райдержадміністрації: Пісоцький Олег Миколайовичтелефон: (05131) 9-10-61.

 

Електронне звернення

Чорнорот Н.В.

завідувач сектору взаємодії з правоохоронними органами, оборонної та мобілізаційної роботи апарату райдержадміністрації

Братська районна державна адміністрація Миколаївської області,

смт.Братське, Миколаївська область, Україна

 

КОРУПЦІЯ: ІСТОРІЯ І СЬОГОДЕННЯ

 

Актуальність проблеми протидії корупції в Україні, в тому числі і кримінально-правовими засобами, зумовлена умовами розвитку сучасного українського суспільства. Сучасний період розвитку протидії корупції характеризується зміною в Україні економічної формації, інтеграцією в загальноєвропейський і світовий простір з рецепцією ряду загальнолюдських цінностей, закріплених на рівні конвенцій і декларацій. Усе це стало наслідком того, що насьогодні заходи щодо протидії корупції стали ключовими в діяльності законодавчих органів, спеціальних (новостворених) органів щодо боротьби з корупцією та пересічних громадян.

Адже корупція в Україні сьогодні перетворилася на одну із загроз національної безпеки. Вплив корупції на українське суспільство і державу має комплексний та системний характер, зокрема йдеться про соціальні, економічні, владні, політичні та міжнародні  аспекти цього впливу. На сучасному етапі характерною рисою корупції стала її універсальність: вона пронизує усі сфери нашого життя та має негативний вплив на розвиток суспільного життя, національної економіки вцілому.

Важливим кроком в нашій державі в напрямку протидії корупції  є прийняття Верховною радою України Закону України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 №1700-УІІ (далі-Закон), який вступив в дію 26 квітня 2015 року.  На нашу думку,  даний Закон започаткував нову сторінку в історії України та став важливим кроком на шляху боротьби з корупцією.

У цьому Законі визначені правові та організаційні засади функціонування системи запобігання корупції в Україні, зміст та порядок застосування превентивних антикорупційних механізмів (що є дещо новим в українському законодавстві), правила щодо усунення наслідків корупційних правопорушень, започатковано нові правила щодо фінансового контролю (запроваджено електронне декларування державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування та інших категорій, визначених Законом).

Що ж таке корупція і коли вона виникла? Закон України «Про запобігання корупції» дає чітке визначення поняття корупції - це використання особою, зазначеною у частині першій статті 3 даного Закону, наданих їй службових повноважень чи пов’язаних з ними можливостей з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття такої вигоди чи прийняття обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб або відповідно обіцянка/пропозиція чи надання неправомірної вигоди особі, зазначеній у частині першій статті 3 даного Закону, або на її вимогу іншим фізичним чи юридичним особам з метою схилити цю особу до протиправного використання наданих їй службових повноважень чи пов’язаних з ними можливостей. Отже, вперше на законодавчому рівні в Україні, корупцією визнано не лише одержання неправомірної вигоди, а й пропозиція чи надання неправомірної вигоди.

Проаналізувавши законодавство, наукову  літературу можна стверджувати, що поняття "корупція" сформувалося  ще за давніх часів, однак дане поняття було введене у використання лише наприкінці 80-х років XX ст. До цього використовувалися слова "хабарництво", "зловживання становищем", тощо.

На нашу думку, можна вважати, що корупція, як і право, виникає разом з утворенням держави, і існує поки існує держава. Тобто, повністю викорінити корупцію, як негативне явище неможливо, вона живе, в будь-яких проявах, поки існує держава і суспільство.

Поняття даного злочинного діяння бере своє коріння ще з Біблії. Так, у  Новому заповіті, у першому посланні до Тимофія, апостол Павло говорить про те, що «корінь усякого зла є сріблолюбство» (1Тим. 6:10). Він повторює слова Христа, Який попереджав: «бережіться усякої зажерливості» (Лук. 12:15) та говорить про проблему, яка прихована за всіма гріхами людини. Тобто «сріблолюдство» - збагачення, любов до грошей - це бажання більшого, ніж те, що потрібно для життя людини і, що людина має. Також в  у Старому заповіті (у гл.23) вказано, щоб дарів не приймали, бо дари сліпими роблять зрячих і перетворюють справу праведних. Тобто, неправомірна вигода, подарунок (терміни, що вживаються в діючому законодавстві), зобов’язують не бачити неправди  там, де вона є (Ісх 33:15), вони засліплюють очі, і  на речі, що здається є зрозумілими, вже ті, хто отримали подарунок (чи іншу вигоду) дивляться по-іншому.

Новоприйнятим Законом за вчинення корупційних правопорушень передбачено настання як адміністративної, цивільно-правової, дисциплінарної відповідальності, так і кримінальної. Нині діючий Кримінальний кодекс України (далі-КК України) не визначає поняття корупції. Однак, за вчинення найбільш суспільно-небезпечних корупційних правопорушень (корупційних злочинів), передбачена кримінальна відповідальність, хоча корупційні злочини і не поміщені до окремого розділу КК України. Поряд з цим, кримінальний закон не містить визначення поняття корупційного злочину і розкриває його зміст шляхом перерахування у ст.45 усіх діянь, що можуть бути віднесенні до корупційних (примітка до ст.45 КК України під корупційними злочинами розуміє злочини, передбачені статтями 191, 262, 308, 312, 313, 320, 357, 410, у випадку їх вчинення шляхом зловживання службовим становищем, а також злочини, передбачені статтями 210, 354, 364,364-1, 365-2,368-369-2 КК. При цьому, слід звернути увагу, це перше використання терміну «корупційний злочин» на законодавчому рівні.

Тобто, корупційні злочини законодавець умовно поділив на 2 групи. До першої групи належать злочини щодо привласнення, розтрати майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем; викрадення, вимагання вогнепальної зброї, наркотичних засобів, психотропних речовин, прекурсорів, документів, штампів, печаток або заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем. Це діяння, які у своєму «чистому» вигляді не становлять собою корупційних, а можуть бути віднесені до таких лише з огляду їх вчинення певними категоріями осіб, визначених в ч. 3, 4 ст. 18 КК України та примітки до ст. 364 КК України. Другу групу кримінально-караних діянь, що віднесені до корупційних, становлять уже власне «корупційні злочини», які винятково містять в собі протиправну корупційну складову: нецільове використання бюджетних коштів, підкуп, зловживання владою, службовим становищем, прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою; незаконне збагачення, зловживання впливом.

Звернувшись до зарубіжного досвіду, слід відмітити, що в більшості кримінальних кодексах зарубіжних держав, окремо не визначено кримінальну відповідальність за корупційні злочини. Однак, в більшості кримінальних законах передбачене покарання за кримінальні злочини, скоєні у вигляді «хабарництва», при чому, у більшості країн визнане злочинним діянням як надання хабара, так і його отримання і вимагання. Отже, можна стверджувати, що діюче «корупційне законодавство» України, більшість норм запозичило з міжнародного досвіду.

Багато уваги питанню караності злочинів у сфері хабарництва присвячено в Законі про кримінальне право Ізраїля 1977 року. В даному законодавчому акті присвячено цілу главу «Хей» «Злочини в сфері хабарництва», яка включає 8 статей. В статті 290 даної глави  передбачена відповідальність за отримання хабара тюремним ув’язненням строком 10 років.  Максимальне покарання за дачу хабара згідно ст.291-7 років тюремного ув’язнення. Причому, згідно ст.294 «Додаткові положення» навіть, якщо хабар  не було дано, а лише запрошено або поставлено умову отримання хабара, то особа вже несе відповідальність як «хабароотримувач». Аналогічно, якщо хабар лише було запропоновано, то дана особа вже несе відповідальність як «хабародавець».

Цілий розділ відповідальності за хабарництво присвячений в КК Швейцарії 1937, що діє і сьогодні. Розділом «Хабарництво» було доповнено КК в 1999 році. Так, передбачена відповідальність як за надання незаконної пропозиції, так і за її отримання (на строк до 5 років). Також передбачена відповідальність за підкуп посадової особи іноземної держави.

В нині діючому КК Китайської Народної Республіки (далі-КНР) є також  ціла глава 8 «Корупція і  хабарництво»,  яка містить  аж 15 статей.  Хабарництво в КНР - це термін, що охоплює три склада злочина-отримання неправомірної вигоди, надання її, і навіть, посередництво в хабарництві. По китайскому законодавству, надання хабара визнається як менш суспільно шкідливе діяння, ніж його отримання. Тому, відповідно до статті 390 КК воно карається позбавленням волі на строк до пяти років або арештом; а за надання хабара для отримання неправомірної вигоди передбачена максимальна відповідальність у вигляді довічного позбавлення волі. Також КК передбачена відповідальність за “любов до подарунків”. Цікавою з огляду на українське законодавство є стаття 395 КК КНР - вимога пояснення джерел наявної власності або витрат від державних працівників при явному перевищенні їх законних надходжень. Державний працівник, що не зумів пояснити законність своїх доходів, несе у відповідальність у вигляді позбавлення волі на строк до п’яти років , різниця в сумах є незаконним доходом і підлягає поверненню.

Аналогічно, кримінальному переслідуванню за хабарництво в США, як і в КНР, і в інших країнах,  піддаються не тільки ті, хто одержує хабарі, але і ті, хто їх дає. Відповідальність за дачу хабара підлягає кожний, хто дає, пропонує, обіцяє будь-що цінне публічному посадовцю або кандидату на цю посаду. При цьому, покаранню за хабарництво підлягає як колишній, так і майбутній службовець.

В законодавство США, як і Японії, передбачає обмеження ділової активності колишніх державних посадовців після звільнення з органів державної влади. Насьогодні в діючому законодавстві України є також обмеження щодо роботи  державних службовців, які припинили свою діяльність (ст.26 Закону).

Отже, як бачимо, нині діюче «корупційне законодавство» України запозичило досвід зарубіжних країн. Насьогодні, в Україні у сфері протидії корупції зроблено, на нашу думку, досить багато. Так, прийнято спеціальний антикорупційний закон та низку інших законодавчих актів антикорупційного спрямування. Позитивним, на нашу думку є те, що даним Законом  до боротьби з корупцією залучено громадськість. Тож будемо сподіватися, що  всі ці заходи, що здійснюються в державі та в суспільстві, будуть мати позитивний вплив. А кожній Людині слід знати своє місце в житті - пам’ятати, що гроші, влада-це не головне, це тимчасове явище, сьогодні є незаконне збагачення, а завтра буде відповідальність - якщо не перед людьми, то обов’язково перед Богом, особливо, якщо це збагачення відбувається за рахунок тих, хто віддає останнє, сподіваючись на надію. (За матеріалами Міжнародної науково-практичної конференції з права «Правова держава: напрямки та тенденції її розбудови  в Україні» 11-12 травня 2018 року м.Одеса). 

 КРИМІНАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА КОРУПЦІЙНІ ЗЛОЧИНИ,

І ЧИ Є ЛІКИ ВІД КОРУПЦІЇ?

 

Чорнорот Н.В.

завідувач сектору взаємодії з правоохоронними органами, оборонної та мобілізаційної роботи апарату Братської райдержадміністрації

Миколаївської області, Україна

 

Корупція - надзвичайно шкідливе явище, яке становить безпосередню загрозу демократичному правопорядку і конституційному ладу. Вона сьогодні пронизує усі сфери нашого життя - це стосується політики, економіки, державного управління, медицини, освіти, а також, є однією із ключових передумов існування організованої злочинності. Корупція складає фундамент розквіту тіньової економіки, заважає економічному розвитку будь-якої держави.

Задля гарантування стабільності та ефективності функціонування демократичної системи на державу покладається обов’язок вжити заходів для захисту демократичного ладу. Адже однією з головних вимог українського суспільства та наших міжнародних партнерів є боротьба з корупцією. Усе це стало наслідком того, що насьогодні заходи щодо протидії корупції стали ключовими в діяльності законодавчих та виконавчих органів, спеціальних (новостворених) органів щодо боротьби з корупцією та пересічних громадян.

Проаналізувавши українське законодавство та трактування корупційних злочинів на міжнародному рівні, можна зазначити, що українське антикорупційне  законодавство сформувалося відповідно до норм міжнародного законодавства та має багато чого спільного з законодавством зарубіжних країн. Україною ратифіковано ряд міжнародно-правових документів та розроблено на їхній основі національне антикорупційне законодавство.

Та чи можна корупцію подолати?  Якими ліками можна вилікувати наше нездорове суспільство від цієї ганебної хвороби?

Закон України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 №1700-УІІ (далі-Закон), який вступив в дію 26 квітня 2015 року, започаткував нову сторінку в історії України та став важливим кроком на шляху боротьби з корупцією.

У даному  Законі визначений зміст та порядок застосування превентивних антикорупційних механізмів (що є дещо новим в українському законодавстві)-тобто заходів щодо недопущення, запобігання корупції, попередження корупційних проявів.

Так, вперше на законодавчому рівні в Україні, корупцією визнано не лише одержання неправомірної вигоди, а й пропозиція чи її надання. При цьому, слід зазначити, що відповідно до ч.5 ст.354 Кримінальним кодексом України (далі-КК України), особа, яка запропонувала, пообіцяла або надала неправомірну вигоду, звільняється від кримінальної відповідальності за злочини, передбачені статтями 354, 368-3, 368-4, 369, 369-2 КК України, якщо після пропозиції, обіцянки чи надання неправомірної вигоди дана особа, до отримання з інших джерел інформації про цей злочин органом, службова особа якого, згідно з законом наділена правом повідомляти про підозру-добровільно заявила про це, сприяла розкриттю злочину, вчиненого особою, яка одержала неправомірну вигоду або прийняла пропозицію або обіцянку.

Насьогодні, у вітчизняному законодавстві встановлені обмеження щодо роботи  державних службовців, які припинили свою діяльність (ст.26 Закону України «Про запобігання корупції»).

Законом започатковано нові правила щодо фінансового контролю (запроваджено електронне декларування державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування та інших категорій, визначених Законом, причому даний перелік є досить широким). Законом насьогодні передбачено здійснення заходів фінансового контролю та вперше визначено засади здійснення моніторингу способу життя суб’єктів декларування.

Взаємодія органів влади з інститутами громадського суспільства у сфері формування та реалізації антикорупційної політики - важлива умова ефективної реформи в сфері протидії корупції. І, як свідчить досвід зарубіжних країн, жоден із заходів не буде ефективний, якщо не буде  підтриманий громадськістю. Тому, участь громадськості  в заходах запобігання корупції визнається в міжнародних договорах як ключовий аспект. І як наслідок, імплементації міжнародних стандартів у національне законодавство знайшло своє відображення в Законі України «Про запобігання корупції (ст.21 Закону). Тепер, члени громадських організацій, окремі громадяни  мають багато прав: повідомляти про виявлені факти вчинення корупційних правопорушень, про реальний, потенційний конфлікт  інтересів; запитувати інформацію про діяльність щодо запобігання корупції; здійснювати громадський контроль за виконанням законів у сфері протидії корупції, брати участь у парламентських слуханнях та інших заходах з питань запобігання корупції та здійснювати ряд інших заходів.

Новоприйнятим Законом за вчинення корупційних правопорушень передбачено настання як адміністративної, цивільно-правової, дисциплінарної відповідальності, так і кримінальної. Найбільший вид відповідальності-кримінальна відповідальність. Нині діючий Кримінальний кодекс України (далі-КК України) не визначає поняття «корупції». Однак, за вчинення найбільш суспільно-небезпечних корупційних правопорушень (корупційних злочинів), передбачена кримінальна відповідальність, хоча корупційні злочини і не поміщені до окремого розділу КК України. Насьогодні кримінальний закон визначає поняття корупційного злочину шляхом перерахування у ст.45 усіх діянь, що можуть бути віднесенні до корупційних (примітка до ст.45 КК України під корупційними злочинами розуміє злочини, передбачені статтями 191, 262, 308, 312, 313, 320, 357, 410, у випадку їх вчинення шляхом зловживання службовим становищем, а також злочини, передбачені статтями 210, 354, 364,364-1, 365-2, 368, 369-2 КК України). При цьому, слід звернути увагу, що це перше використання терміну «корупційний злочин» на законодавчому рівні.

Слід відмітити, про посилення кримінальної відповідальності за корупційні злочини. Так, в процесі антикорупційної реформи до Особливої частини КК України було включено нові склади корупційних злочинів, було посилено кримінальну відповідальність в частині видів та розмірів санкцій, встановлена неможливість застосування деяких положень до осіб, засуджених за корупційні злочини тощо.

Так, на осіб, що вчинили кримінальні злочини, внаслідок внесених змін, не поширюються передбачені КК України гарантії пов’язані із звільненням від кримінальної відповідальності, в т.ч. звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з дійовим каяттям (ст.45 КК України), у зв’язку з примиренням винного з потерпілим (ст.46 КК України), у зв’язку з передачею особи на поруки (ст.47 КК України), у зв’язку з зміною обстановки (ст.48 КК України).

Внаслідок внесення змін до розділу ХІІ КК України відповідно до ч.4 ст.74 КК України особу, яку засуджено за корупційний злочин, неможливо звільнити від відбування покарання за вироком суду, якщо така особа вчинила злочин невеликої чи середньої тяжкості та може бути визнано, що з урахуванням бездоганної поведінки і сумлінного ставлення до праці цю особу на час розгляду справи в суді, не можна вважати суспільно небезпечною. 

Також не є можливим застосування звільнення від відбування покарання з випробуванням вагітних жінок, жінок, які мають дітей віком до 7 років на підставі ч.1 ст.79 КК України, які вчинили корупційний злочин.

Відповідно до ч.4 ст.86 КК України особи, визнані винними у вчиненні корупційних злочинів, вироки стосовно яких не набрали законної сили, не можуть бути звільнені від відбування покарання, а особи, вироки яких набрали законної сили - не можуть бути повністю звільнені  законом про амністію.

Зазнали змін (і вони є досить жорсткими) і положення про умовно дострокове звільнення від відбування покарання і порядок застосування амністії та помилування осіб, засуджених за вчинення корупційних злочинів, встановлено особливий порядок для осіб, засуджених за корупційні злочини, для зняття судимості тощо.

Отже,  кримінальне законодавство в галузі корупції є досить суворим. Та чи дані зміни є  ефективними в напрямку протидії корупції?

Проаналізувавши статистичний Звіт про стан протидії корупції (форма 1-кор) бачимо, що кількість осіб, які вчинили кримінальні правопорушення зростає: 2014 рік - 1713 осіб, 2015 рік -1956 осіб, 2016 рік -1974 особи, 2017 рік - 2400 осіб.  Однак, дана кількість все ж не є значно. Левова частка вказаних злочинних діянь  припадає на  ст. 368 КК України «Прийняття пропозиції, обіцянки, або одержання неправомірної вигоди службовою особою»: 2014 рік -769,  2015 рік - 838, 2016 рік -860, 2017 рік -808  та по статті 191 КК України «Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем»: 2014 рік - 382, 2015 рік -470, 2016 рік -382, 2017 рік -655. При цьому, із застосованих видів покарання, покарання у вигляді позбавлення волі на певний строк застосовано у 2014 році-лише до 35 осіб, у 2016 році до 59 осіб, у 2016 році – до 32 осіб, у 2017-до 107 осіб. Отже, як свідчить статистика, не всі корупціонери-за гратами. Хоча для викорінення такого явища, крім вже існуючих правоохоронних органів, таких як Генеральна прокуратура, Національна поліція, Служба безпеки України, створені ще й  шість спеціальних відомств, які мають значні повноваження в напрямку боротьби з корупцією.

І насамкінець, на нашу думку, зміна будь-якого суспільства, перемога над корупцією, неможлива без віри людини, страху перед Богом за вчинені діяння. «Не кради!»-так повчає нас одна із Десяти Божих заповідей. І саме тут, хочеться нагадати про одну із біблейних  притч – притчу про Закхея. Закхей-це начальник митарів (збирач митних податей), доволі заможний чоловік, що понад усе любив золото і срібло. Цей чоловік, в міру можливостей своєї роботи, брав більше, ніж потрібно було брати по закону. Однак, настав час, коли ціллю для нього стала зустріч з Божим Сином. І він досяг свого - і світло віри в краще, визнання свого неправедного життя прийшло і до Закхея, він змінився і  сказав: «…половину свого майна я віддаю жебракам, а кого чим скривдив-віддам у четверо!» (Лк.19:8).

Отже, антикорупційну реформу, яка є найбільш нагальною та очікуваною в нашій державі, спрямованою на узгодження антикорупційного законодавства з міжнародними, зокрема європейськими стандартами, в нашій державі розпочато. А які з діючих заходів є найбільш ефективними  (попереджувальні, каральні чи духовні), і чи зможуть вони подолати корупцію-покаже час. А кожному з нас -треба почати з себе, і будемо сподіватися, що стане більше серед нас «митарів», подібних Закхею, які не тільки стануть на шлях чесного життя (відмовляться від винагород, переваг), а й допоможуть ближньому - не за обіцянку, не за ради збагачення (що засліплює очі),  а за ради допомоги іншій людині. Бо всі ж ми –Люди, і повинні залишатися Людьми …

(за матеріалами Міжнародної науково-практичної конференції з права «Розбудова правової держави в Україні: реалії та перспективи» 25-26 травня 2018 року).

Чорнорот Н.В.

завідувач сектору взаємодії з правоохоронними органами, оборонної та мобілізаційної роботи апарату райдержадміністрації

Братська районна державна адміністрація Миколаївської області,

смт.Братське, Миколаївська область, Україна

 

Етика державного службовця: це норма людської моралі чи «закон»?

 

Актуальність проблеми етики працівника державної служби в Україні зумовлена умовами розвитку сучасного українського суспільства. Так, в Україні вже не перший рік триває реформа державної служби. І значна увага останнім часом приділяється питанню рівня поведінки державного службовця. При цьому, проблема етики і моралі для державної служби є порівняно новою для українського суспільства. Взагалі, вважаю, державна служба дуже тісно пов’язана з такими поняттями як мораль, етика, поведінка державного службовця. Адже, працівники державної служби мають великий вплив на життя простих людей. Бо від прийнятих рішень цих осіб залежить багато чого: державні службовці можуть приймати рішення, які мають великий вплив на життя громадян, а також: щось дозволяти чи не дозволяти, в деяких випадках відмовляти в проханнях людей про якісь послуги тощо. Тому демократичне суспільство повинне піклуватися про те, щоб дії та поведінка державних службовців були бездоганні. Державні службовці зі своєю поведінкою, своїми вчинками - це обличчя державного органу, а отже - обличчя Держави. Питання етики і кодексу поведінки державних службовців є сферою, яка набуває дедалі більшого значення в останні роки.

Що ж таке етика взагалі? Етика - наука про мораль. Мораль - це норми людського співжиття, поведінки людей, їхніх взаємин у спілкуванні, ставлення до суспільства, держави, це система норм і принципів, що регулюють поведінку людей з позицій добра і зла, справедливого і несправедливого.
Етика державного службовця — це система норм поведінки, порядок дій і правил, взаємин і принципів у державно-службових відносинах, що являють собою сукупність найбільш придатних, глибоко усвідомлених і конкретизованих правил, які належать даному суспільству і є нормами загальнолюдської моралі.

Термін "етика" походить від давньогрецького ethos, яке ще в Гомера означало місцеперебування, дещо пізніше у слові "етос" почало переважати інше значення: звичай, вдача, характер. Отже, під такою назвою наука «етика» існує вже понад 23 століття.

Коли ж вперше виникло питання щодо етики державного службовця в нашій державі? Так, перша спроба для сучасної української державної служби врегулювати питання етичної поведінки держслужбовців була у 1993 році - було вперше в історії нашої держави прийнято Закон України «Про державну службу» 3723 від 16 грудня 1993 року, у якому в ст. 5 містилися основні вимоги поведінки державного службовця. Поряд з цим, ст.14 вищевказаного Закону було передбачено дисциплінарну відповідальність державного службовця, зокрема, за вчинок, що порочить його як державного службовця або дискредитує державний орган, у якому він працює, а також за порушення правил професійної етики. Проте, на практиці, увага етиці державного службовця не приділялася. І лише, через сім років, на підставі норм даного Закону та з метою створення умов для підвищення авторитету державної служби, наказом Головдержслужби України від 23.10.2000  № 58 було затверджено першу редакцію Загальних правил поведінки державних службовців (далі - Загальні правила), які є узагальненням стандартів поведінки та доброчесності державних службовців. І до речі, Загальні правила були першим нормативним актом, у якому вперше було визначене поняття «конфлікту інтересів», якому насьогодні приділено значну увагу. Отже, проблема етики та моралі для державних службовців для незалежної України на той час була новою і вже тоді розглядалася, як одна із превентивних антикорупційних складових для державної служби, оскільки відносини громадян з представниками влади є одним із найгостріших питань сучасного життя. Однак, Загальні правила (в першій редакції), також не повною мірою відповідали вимогам міжнародних договорів, зобов’язанням України з антикорупційних питань перед іноземними партнерами. Тому, у 2010 році наказом Головдержслужби від 04.08.2010 214 була затверджена друга редакція Загальних правил, в яких вже цілий розділ був присвячений врегулюванню конфлікту інтересів. Також, новим для українського законодавства був розділ, в якому було визначення порядку дій в разі отримання державним службовцем подарунка. А вже, у 2012 році було прийнято новий законодавчий акт - етичний кодекс для державних службовців. Так, 17 травня 2012 року Верховною Радою України було прийнято Закон України «Про правила етичної поведінки» від 17.05.2012 4722-VI, в якому було визначено норми поведінки осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування під час виконання ними службових повноважень та порядок притягнення їх до відповідальності за порушення таких норм. Однак, як самостійний нормативно-правовий акт вищевказаний Закон проіснував недовго, лише близько трьох років, і у зв’язку із прийняттям Закону України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 1700-УІІ (далі - Закон 1700), втратив чинність 26 квітня 2015 року. Закон 1700 започаткували нову сторінку в історії України та став важливим кроком на шляху підвищення авторитету державної служби. У порівнянні з попередніми редакціями Правила етичної поведінки містять як старі норми, так і ряд новел. Так, в Законі 1700 правилам етичної поведінки присвячений цілий розділ. В статті 38 Закону 1700 вказано, що особи, на яких поширюється дія цього Закону під час виконання своїх службових повноважень зобов’язані неухильно додержуватися вимог закону та загальновизнаних етичних норм поведінки, бути ввічливими у стосунках з громадянами, керівниками, колегами і підлеглими. Загальновизнані етичні норми поведінки, додержуватись яких зобов’язує ст. 38 Закону «Про запобігання корупції» (а це щонайменше порядність, совісність, повага, співчуття тощо), передбачають дотримання ділового етикету, який, своєю чергою, базується на певних принципах: розумного егоїзму (виконуючи свої функціональні обов’язки, не слід заважати іншим виконувати свої); позитивності (якщо не можеш сказати щось позитивне чи приємне іншій особі, то краще промовчати; свої побажання змінити щось на краще можна висловити в м’якій, консультативній формі – поради, рекомендації); передбачуваності поведінки в різних ділових ситуаціях; доцільності (певні правила діють у певний час, у певному місці, з певними людьми).

Протилежністю загальновизнаних етичних норм поведінки є, зокрема, такі
негативні явища, як зарозумілість, марнославство, непомірні амбіції, прагнення
ствердитись
 за рахунок осіб, які звернулись до публічного службовця, нетерпимість до критики, неприйняття іншої позиції. Новий розділ щодо правил етичної поведінки в статтях 40,42,44 Закону № 1700 визначає також певні принципи дотримання цих правил, які в себе включають політичну нейтральність, неупередженість, компетентність і ефективність, нерозголошення інформації, утримання від виконання незаконних рішень чи доручень.

Аналізуючи вищезазначене, можна дійти висновку, що ключові тези, що визначені новим Законом, дають розуміння державним службовцям про ті рамки, за які особа, уповноважена на виконання функцій держави чи місцевого самоврядування при виконанні своїх службових повноважень, не має виходити.
Звернувшись до
 зарубіжного досвіду, слід відмітити, що розвинуті країни, які мають високий рівень боротьби з корупцією, приділяють значну увагу питанню етичної поведінки державних службовців. У країнах Європейського Союзу стандарти поведінки державних службовців містяться у спеціальних документах, які отримали загальну назву - Кодекси поведінки державних службовців. В різних країнах, ці кодекси мають різні назви («Етичний кодекс», «Правила етичної поведінки», «Стандарти поведінки державних службовців» тощо). І хоч різні країни мають різні підходи до формування культури державних службовців, вони мають одну мета - забезпечити діяльність даної категорії в інтересах громадян і суспільства, а також запобігти можливим зловживанням владою і порушенням закону. Так, понад два сторіччя розпочався розвиток етичної системи державної служби США. Американці надають дуже великого значення питанням професійної етики державних службовців. У 1990 році президент США ще посилив етичні вимоги до державних службовців указом "Принципи етики поведінки посадових осіб і службовців держапарату". Основний мотив етичних вимог до державних службовців - це належне виконання службового обов'язку, чесність і відповідальність. Подібною до системи США є етична система Великобританії. Поведінка державних службовців регламентується Кодексом державного службовця. У світовій практиці немає аналога цього документа. В основі цього Кодексу лежить необхідність реалізації таких принципів, як чесність, неупередженість, порядність і об’єктивність. Британського державного службовця характеризують висока самодисципліна, чесність, моральність, професійна честь, прагнення завжди знайти найкраще рішення. У Франції етика державного службовця означає, насамперед, повагу до закону. У 1991 році у цій країні було створено низку органів, зобов’язаних спостерігати, розкривати і відстежувати серйозні порушення правил службової поведінки державних службовців та доводити за необхідності відповідну інформацію про це до прокуратури й інших органів. У Франції етичні правила поведінки державних службовців закріплені у Законі «Про етику, права та обов’язки державних службовців». Отже, можна стверджувати, що підвалини «етичного законодавства» України, закладено запозичивши більшість норм з міжнародного досвіду.

Поряд з цим, питання етики та моралі державного службовця, як Людини, тісно пов’язане з питанням християнської етики, з питаннями взаємовідносин між людьми, поваги і любові один до одного. «Любов довготерпить, любов милосердствує, не заздрить, любов не величається, не надимається, не поводиться нечемно, не шукає тільки свого, не рветься до гніву, не думає лихого, не радіє з неправди, але тішиться правдою, усе зносить, вірить у все, сподівається всього, усе терпить!...» - говориться в Першому посланні Павла до коринтян (13:4-8). І ці слова повинні бути девізом для Людини, ким би вона не була. Людина повинна прагнути робити добро своїм ближнім, не хотіти сіяти і робити зло. Тому кожному державному службовцю, якого б рівня і рангу він не був, слід не забувати, що він перш за все Людина, яка з повагою повинна відноситися до оточуючих, сумлінно виконувати свої обов’язки, бути вимогливою до себе і справедливою до інших. Вміння поводити себе з людьми належним чином є одним з важливих факторів, який допомагає досягти успіху у службовій діяльності, отримати довіру в людей. А також, слід пам’ятати, що кожен учинок має свою ціну. І за всі свої неправильні діяння необхідно буде відповідати перед Господом, але спочатку перед своїм сумлінням-долею.. (за матеріалами Міжнародної науково-практичної конференції з права «Пріоритети розвитку юридичних наук у ХХІ столітті» 12-13 квітня 2019 року м.Одеса). 

 Про стан дотримання в районі у  І півріччі 2017 році  вимог антикорупційного законодавства

 

Робота в напрямку по запобіганню корупції в Братській райдержадміністрації в 2017 році проводиться відповідно до плану заходів щодо запобігання та протидії корупції у Братській районній державній адміністрації на 2017 рік. В структурних підрозділах розроблені внутрішні плани заходів щодо запобігання та протидії корупції, визначені відповідальні особи.

Так, Братською райдержадміністрацією в І півріччі 2017 року проведено відповідну роботу щодо своєчасного подання електронних декларацій апарату Братської райдержадміністрації та структурних підрозділів, інших окремих організацій та установ, які станом на 1 вересня 2016 року займали згідно зі статтею 50 Закону України «Про запобігання корупції» відповідальне та особливо відповідальне становище та які вже подавали електронну декларацію за 2015 рік та особами, які подавали таку декларацію вперше.

Так, 13.02.2017 працівникам апарату Братської райдержадміністрації та структурних підрозділів, інших окремих організацій та установ, на правовому навчанні роз’яснено основні положення щодо повноти та правильності складання електронних декларацій, термінів подання декларацій та відповідальності за несвоєчасне подання декларацій тощо.

До структурних підрозділів райдержадміністрації було направлено листи роз’яснювального характеру щодо проведення перевірок своєчасності подання електронних декларацій, інформування Національного агенства з питань запобігання корупції при виявлені порушення термінів їх подання та щодо продовження строків подання декларацій для відповідних категорій працівників державної служби.

До 01 квітня  2017 року всі працівники категорії «А», «Б» та до 01 травня 2017 року всі працівники категорії «В» апарату райдержадміністрації та працівники категорії «Б», «В» структурних підрозділів райдержадміністрації подали декларації про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру за 2016 рік шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агенства з питань запобігання корупції електронної форми декларації (далі-е-декларація) особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Проведеною перевіркою своєчасності подання декларацій встановлено, що в апараті Братської райдержадміністрації було подано – 17 декларацій (до 01.04.2017 – 10 декларацій, до 01.05.2017 – 7 декларацій); не подано – 1 декларацію (звільненою особою, головним спеціалістом сектору взаємодії з правоохоронними органами, оборонної та мобілізаційної роботи апарату Братської райдержадміністрації). В структурних підрозділах Братської райдержадміністрації було подано – 60 декларацій (до 01.04.2017 – 26 декларацій, до 01.05.2017 – 34 декларації); не подано – 1 декларацію (звільненою особою, завідувачем сектору прийняття рішень управління соціального захисту населення Братської райдержадміністрації). Дані особи були попереджені письмово двічі про необхідність подання декларацій. Згідно установленого порядку та у встановлені строки проведено перевірку подання декларацій та повідомлено Національне агентство про факти несвоєчасного подання декларацій.

Також, здійснюється контроль за своєчасним поданням декларацій в апараті та структурних підрозділах райдержадміністрації прийнятих на посаду та звільнених осіб. Протягом І півріччя 2017 року в апараті та структурних підрозділах було прийнято 2 працівника в райдержадміністрації (начальник загального відділу апарату райдержадміністрації, головний спеціаліст сектору надзвичайних ситуацій відділу містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства, розвитку інфраструктури та надзвичайних ситуацій Братської райдержадміністрації), в УСЗН-1 особа  та звільнився 1 працівник (адміністратор відділу адміністративно-дозвільних послуг райдержадміністрації), які при прийнятті (звільненні) подали декларації про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру за відповідний період.

Впровадженню вимог Стратегії державної кадрової політики на 2012 – 2020 роки у Братській райдержадміністрації приділяється значна  увага. Так, основними принципами кадрової політики райдержадміністрації є: вдосконалення підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців; заохочення працівників до службової кар’єри;  ротація кадрів за відповідними напрямками роботи; удосконалення механізму конкурсного відбору на зайняття посад, призначення на які відповідно до законодавства здійснюється на конкурсній основі; робота з кадровим резервом та інше. 

Станом на 01 січня 2017 року загальна штатна  чисельність державних службовців Братської райдержадміністрації, в тому числі структурних підрозділах, згідно штатного розпису, складає 80 одиниць, в т.ч. 20 одиниць – в апараті, 60 – у структурних підрозділах.   Фактична чисельність державних службовців складає - 71 особа, в т.ч. 16 - в апараті, 55 – у структурних підрозділах райдержадміністрації. Протягом звітного періоду на посади державних службовців призначено 4 осіб в тому числі: 1 – до апарату, 3- до  структурних підрозділів райдержадміністрації (2 - в Братській райдержадміністрації та 1 - в УСЗН). Призначення здійснювалося на конкурсній основі та по переводу з однієї посади державної служби на іншу.

Братською райдержадміністрацією та її структурних підрозділів забезпечується виконання вимог щодо спеціальних перевірок та перевірок відомостей фінансового характеру державних службовців та осіб, які претендують на зайняття таких посад відповідно до Закону України «Про засади запобігання та протидії корупції» та Закону України «Про запобігання корупції». Під час розгляду питання щодо прийняття на державну службу, всі кандидати були ознайомленні з чинним законодавством. Відповідні перевірки не проводилися, так як прийняття проводилося на посади категорії «В», які не підлягають перевірці та на категорію «Б», прийняття на яку проведено шляхом переводу з державної служби.

Проводились перевірки посадових і службових осіб районної державної адміністрації відповідно до вимог розпорядження Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 №1025-р «Про затвердження плану проведення перевірки відповідно до Закону України «Про очищення влади». Протягом 2017 року пройшли перевірку дві особи: 1 переможець конкурсу на зайняття вакантних посад в УСЗН та завершено перевірку, що була розпочата в Братській РДА (по головному спеціалісту сектору з питань надзвичайних ситуацій відділу містобудування, архітектури, житло-комунального господарства, розвитку інфраструктури та надзвичайних ситуацій райдержадміністрації).

Здійснювалися заходи щодо виконання Указу Президента України від 23.04.2013  №229 в частині здійснення заходів щодо мінімізації можливості виникнення  конфлікту інтересів державних службовців та врегулювання у разі його виникнення.

Протягом І півріччя  2017 року вивчення антикорупційного законодавства України було проведено на одному з правових  навчаннях  з працівниками райдержадміністрації, а також структурних підрозділів. Забезпечено виступ на правовому навчанні 13.02.2017 з працівниками Братської райдержадміністрації завідувачем сектору взаємодії з правоохоронними органами, оборонної та мобілізаційної роботи апарату райдержадміністрації,  де присутніх  ознайомлено з основними  положеннями електронного декларування та забезпечено виступ по питанню «Конфлікт інтересів. Треба знати».

Важливим напрямом кадрової роботи із персоналом є підвищення кваліфікації працівників. В І півріччя 2017 року державними службовцями районної державної адміністрації, апарату та її структурними підрозділами райдержадміністрації пройшли підвищення кваліфікації  12 посадових осіб, в тому числі: 8 осіб категорії «Б», 1 особа категорії «В». Шляхом участі у короткотермінових семінарах видано 15 сертифікатів.

Не менше двох разів  на рік Братською райдержадміністрацією проводяться  міжвідомчі наради з правоохоронними органами. В І півріччі 2017 року на міжвідомчій нараді  10.02.2017  розглянуто найбільш актуальні питання правоохоронної діяльності, в т.ч. пов’язані з проявами корупційних дій.

                03.02.2017 на колегії райдержадміністрації було розглянуто питання «Про стан дотримання в районі у  І півріччі  2017 року  вимог антикорупційного законодавства».

Для забезпечення  зворотнього зв’язку з громадськістю щодо повідомлень про факти корупційних правопорушень в районі, головою райдержадміністрації щомісячно проводилися «гарячі» телефонні лінії», та працював телефон довіри, в  ході проведення яких, та на телефон довіри звернень від громадян по фактам проявів корупції не надходило. Протягом звітного періоду головою, першим заступником, заступниками голови  Братської райдержадміністрації  проведено  18  «гарячих ліній», з яких  одна стосовно порушення антикорупційного законодавства. На «гарячу лінію» звернень  щодо корупції в І півріччі 2017 року не надходили.

Інформація про наявність вакантних посад в райдержадміністрації щомісячно подається до районного центра зайнятості та розміщується   на офіційному веб-сайті райдержадміністрації.

 В  І півріччі 2017 року  проведено антикорупційних експертиз проектів розпоряджень голови райдержадміністрації.

 

 Нове в законодавстві про корупцію

 

Корупція в Україні сьогодні перетворилася на одну з загроз національної безпеки. Вплив корупції на українське суспільство і державу має комплексний та системний характер, зокрема йдеться про соціальні, економічні, владні, політичні та міжнародні аспекти цього впливу.

Саме тому, Верховною Радою України  в 2014 році прийнято Закон України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 №1700-VII (далі - Закон). Згідно з «Прикінцевими положеннями» до Закону, цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію через шість місяців з дня набрання ним чинності. При цьому, вперше Закон України «Про запобігання корупції» офіційно опублікований у виданні «Голос України» 25 жовтня 2014 року.

З огляду на зазначене, положення Закону «Про запобігання корупції», пов’язані з регулюванням суспільних відносин в антикорупційній сфері, введені в дію 26 квітня 2015 року.У зв’язку з цим, втратив чинність Закон України «Про засади запобігання і протидії корупції» 2011 року.

Закон України «Про запобігання корупції» прийнятий з метою комплексного реформування системи запобігання корупції у відповідності до міжнародних стандартів та успішних практик іноземних держав. У ньому визначені правові та організаційні засади функціонування системи запобігання корупції в Україні, зміст та порядок застосування превентивних антикорупційних механізмів, правила щодо усунення наслідків корупційних правопорушень.

Згідно з цим Законом, корупцією визнається використання особою наданих їй службових повноважень чи пов'язаних з ними можливостей з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття такої вигоди чи прийняття обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб або відповідно обіцянка/пропозиція чи надання неправомірної вигоди особі, яка підпадає під дію цього Закону, або на її вимогу іншим фізичним чи юридичним особам з метою схилити цю особу до протиправного використання наданих їй службових повноважень чи пов'язаних з ними можливостей.

Новелою цього Закону є створення Національного агентства з питань запобігання корупції зі спеціальним статусом, який забезпечуватиме формування та реалізацію державної антикорупційної політики, та який підконтрольний Верховній Раді України і підзвітний Кабінету Міністрів України. Члени Національного агентства призначаються на посаду Кабінетом Міністрів України строком на чотири роки за результатами конкурсу.

Також даним Законом  передбачено наступні нововведення:

·           має місце зовнішнє врегулювання конфлікту інтересів, яке здійснюється шляхом: усунення особи від виконання завдання, вчинення дій, прийняття рішення чи участі в його прийнятті в умовах реального чи потенційного конфлікту інтересів; застосування зовнішнього контролю за виконанням особою відповідного завдання, вчиненням нею певних дій чи прийняття рішень; обмеження доступу особи до певної інформації; перегляду обсягу службових повноважень особи; переведення особи на іншу посаду; звільнення особи;

·           щорічно до 1 квітня необхідно буде  подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування;

·         Національне агентство забезпечуватиме відкритий цілодобовий доступ до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, на офіційному веб-сайті Національного агентства;

·         повна перевірка декларації здійснюється протягом 90 днів із дня подання декларації і полягає у з’ясуванні достовірності задекларованих відомостей, точності оцінки задекларованих активів, перевірці на наявність конфлікту інтересів та ознак незаконного збагачення;

·  Національне агентство здійснюватиме вибірковий моніторинг способу життя суб’єктів декларування з метою встановлення відповідності їх рівня життя наявним у них та членів їх сім’ї майну і одержаним ними доходам згідно з декларацією особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування;

·        Законом передбачено низку правил щодо запобігання проявам корупції, серед яких: обмеження щодо використання службового становища, одержання подарунків, сумісництва та суміщення публічної служби з іншою оплачуваною діяльністю щодо спільної роботи близьких осіб в умовах прямого підпорядкування один одному, а також обмеження щодо осіб, які припинили діяльність, пов’язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування;

·    Закон включає перелік правил етичної поведінки осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що ґрунтуються на Модельному кодексі поведінки державних службовців, передбаченому в Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R (2000) 10 від 11 травня 2000 року;

·      важливою складовою Закону є правила щодо системи об’єктивного фінансового контролю за майновим станом публічних службовців, що полягатиме у: поданні декларацій в електронній формі; комплексі перевірок декларацій антикорупційним превентивним органом; оприлюдненні декларацій у спеціальному єдиному реєстрі; розширенні переліку відомостей, що підлягатимуть зазначенні у декларації; встановленні кримінальної відповідальності за подання у декларації завідомо недостовірних відомостей, а також за умисне неподання декларації;  проведенні стосовно службовців моніторингу способу їх життя з метою перевірки відповідності рівня життя задекларованим майну та доходам; встановленні обов’язку службовців повідомляти антикорупційний орган про істотні зміни у своєму майновому стані та про відкриття рахунків у закордонних банках;

·     Закон вводить нове поняття - «викривач» та  містить положення щодо забезпечення захисту викривачів, які повідомляють про факти корупції, в тому числі заборону застосування до них негативних заходів впливу (незаконне звільнення, притягнення до дисциплінарної відповідальності, переведення, атестація, зміна умов праці тощо) у зв’язку із здійсненим повідомленням, а також залучення Національної комісії з питань запобігання корупції як третьої особи у справах щодо оскарження негативних наслідків, застосованих керівником або роботодавцем до інформатора. При цьому, передбачено обов’язок органів влади забезпечити наявність каналів зв’язку для здійснення відповідного повідомлення;

·         серед превентивних антикорупційних інструментів також вважливими є проведення антикорупційної експертизи нормативно-правових актів та їх проектів; спеціальна перевірка щодо претендентів на зайняття вищих посад в публічному секторі; функціонування Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні або пов’язані з корупцією правопорушення, який включатиме інформацію як щодо притягнутих до відповідальності за корупційні правопорушення фізичних осіб, так і щодо юридичних осіб, до яких застосовано заходи кримінально-правового характеру у зв’язку із вчиненням в їх інтересах корупційних правопорушень;

·  Законом  визначено  види відповідальності за корупційні та пов’язані з корупцією правопорушення – кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та цивільно-правову, а також, внесення змін до відповідних Кодексів. Так, наприклад, Кримінальний кодекс України доповнено  статтею 366-1Декларування недостовірної інформації. Згідно даної статті, подання суб’єктом декларування завідомо недостовірних відомостей у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбаченої Законом України "Про запобігання корупції", або умисне неподання суб’єктом декларування зазначеної декларації,  карається позбавленням волі на строк до двох років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років;

·    також передбачено правила щодо усунення наслідків корупційних правопорушень, а саме: скасування виданих внаслідок порушення антикорупційного закону актів, визнання нікчемними відповідних правочинів, відшкодування завданих корупційними правопорушеннями збитків.

 

Завідувач сектору взаємодії

з правоохоронними органами,

мобілізаційної та оборонної роботи 

апарату Братської райдержадміністрації                  Н.Чорнорот

 Дати відсіч корупції

 

Процес реформування вітчизняного антикорупційного законодавства та прийняття Законів України «Про засади запобігання і протидії корупції», «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за корупційні правопорушення» та інші, зробили реально можливим контроль за діями державних службовців, доведення їх провини, врешті, попередження можливих корупційних зловживань.

Ефективно боротися з корупцією неможливо без фінансового контролю, який здійснюють фахівці Держфінінспекції України. Зокрема, за результатами контрольних заходів та спільних з правоохоронними органами перевірок, протягом 2012 року Держфінінспекцією в Миколаївській області складено вісім протоколів про вчинення адміністративних корупційних правопорушень.

Це стосується посадових осіб дочірнього підприємства КП «Миколаївкомунтранс» «Абонентська служба «Корабельний», Миколаївського обласного шкірно-венерологічного диспансера, департамента житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради, Ковальської сільської ради та Комсомольської сільської ради Миколаївського району, Матіясівської сільської ради Березанського району, які здійснили різні корупційні порушення та отримали зайві кошти у вигляді відпускних, надбавок, премій, матеріальної допомоги на оздоровлення, сприяли здійсненню господарської діяльності суб’єктів та завдали збитків бюджету.

Внаслідок отримання неправомірної вигоди, на трьох посадових осіб складено протоколи про адміністративні корупційні правопорушення та накладено штрафи, справи решти посадовців перебувають в стадії судових розглядів.

У червні минулого року миколаївські фінінспектори розкрили чи не наймасштабніше розкрадання у сфері охорони здоров'я. Так, в Миколаївському обласному шкірно-венерологічному диспансері посадові особи протягом майже шести років привласнювали собі кошти, призначені на оплату преміальних, лікарняних і надбавок для медичних працівників, а також кошти, які необхідно було перераховувати у всілякі державні фонди - соціального страхування, пенсійний фонд інші. Відтак було вкрадено понад чотири з половиною мільйонів гривень! На даний час прокуратурою порушено кримінальні справи, ведеться досудове слідство. На жаль, нова адміністрація медичного закладу не зробила належних висновків і теж порушила закон, поплатившись за це штрафом.

Порушення з ознаками корупції також виявлені при проведенні ревізії Миколаївської регіональної філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру». Начальники районних підрозділів підприємства займалися підприємницькою діяльністю попри те, що даній категорії осіб законом заборонено працювати за сумісництвом.

Зазначені справи – це лише невелика частина системної роботи працівників Держфінінспекції в Миколаївській області у боротьбі з корупціонерами.

Посилення вимог антикорупційного законодавства та збільшення ризику покарання за корупційні дії стали вагомим чинником посилення відповідальності працівників й самої Держфінінспекції під час здійснення контрольно-ревізійної діяльності.

Для недопущення корупційних проявів серед працівників відомства та керуючись принципом, що будь яке очищення і вдосконалення необхідно починати насамперед із себе, керівництво Держфінінспекції в Миколаївській області звертається до керівників підконтрольних підприємств, установ та організацій, пересічних громадян з проханням невідкладно інформувати про факти можливих корупційних зловживань за телефоном довіри – 37 61 43.

 

Прес-центр Держфінінспекції в Миколаївській області

 «Склад злочину. Відповідальність за порушення антикорупційного законодавства, види, розмір стягнення»

 

«Корупційний злочин

 і правопорушення

 є діянням винним»

 

Корупційні діяння вважаються закінченими з моменту незаконного або протиправного одержання особою матеріальних благ.

 Порушення спеціальних обмежень з моменту вчинення зазначених у диспозиції статті дій або бездіяльності і відповідальності за них настає незалежно від одержання особою матеріальних та нематеріальних благ, послуг, пільг або інших переваг.

 

З об’єктивної сторони правопорушення характеризується діянням у формі прийняття особою неправомірної вимоги. При цьому виконання або невиконання в інтересах іншої особи будь-яких дій з використанням службового становища не є обов’язковою об’єктивною ознакою.

Суб’єктами правопорушення є особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування;

Із суб’єктивної сторони правопорушення характеризується умисною формою вини.

У протоколі про вчинення корупційного правопорушення  має бути зазначено: у чому виявився умисний характер таких дій; наявність мети з підтвердженням відповідними доказами.

 

Дисциплінарна відповідальність за здійснення корупційного діяння є похідною від адміністративної відповідальності за такі ж правопорушення. 

 

Підстави і порядок залучення особи до дисциплінарної відповідальності за здійснення корупційного діяння:

 

Проведення службової перевірки, термін якої не може перевищувати двох місяців;

 

Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ.

 

***Після закінчення розслідування відповідним державним органом (посадовою особою) не може бути прийняте рішення про застосування до винного іншого вигляду дисциплінарного стягнення, окрім звільнення з посади, оскільки останнє передбачено як єдино можливий вигляд дисциплінарного стягнення за корупційні правопорушення.

 

Цивільно-правову відповідальність за вчинення корупційних правопорушень державний службовець або інша особа, уповноважена на виконання функцій держави, зобов'язаний нести, наприклад, у разі заподіяння їм фізичного, морального або майнової шкоди фізичним і юридичним особам та в інших випадках.

Матеріальну відповідальність особа, уповноважена на виконання функцій держави, у разі вчинення ним корупційного правопорушення, може нести в разі, якщо, наприклад, це правопорушення пов'язано із заподіянням шкоди установі зайвими грошовими виплатами.

 

***Цивільно-правова і матеріальна відповідальності за корупційні правопорушення є додатковими видами відповідальності

 

Адміністративна відповідальність за корупційні діяння

 

 Кодекс України про адміністративні правопорушення доповнено главою 13а «Адміністративні корупційні правопорушення»

 

Посилено кримінальну відповідальність за:

-  службове підроблення

- службову недбалість

   -  отримання хабара

    -  пропозицію або дачу хабара

  -  провокацію хабара або комерційного підкупу.

 

Встановлено кримінальну відповідальність за:

- комерційний підкуп службової особи юридичної особи приватного права (санкції - залежно від обставин злочину);

- підкуп особи, яка надає публічні послуги (санкції - залежно від обставин злочину)- ст.368-3;

 

- зловживання повноваженнями особами, які надають публічні послуги - аудитором, нотаріусом, оцінювачем, експертом, арбітражним керуючим, незалежним посередником, членом трудового арбітражу, третейським суддею (арешт до 6 міс. або обмеження свободи до 3 р., а при тяжких наслідках - позбавлення волі на термін 5 - 8 р.)- ст.368-4;

 

- зловживання повноваженнями службовою особою юридичної особи приватного права (штраф 100-400 н.м.д.г. або арешт до 3 міс., а при тяжких наслідках - 400 - 900 н.м.д.г. або позбавлення волі на 3 - 6 р.)- ст.364-1;

 

- перевищення повноважень службовою особою юридичної особи приватного права (обмеження/позбавлення волі на строк до 3 років, а при тяжких наслідках - позбавлення волі до 7 років)- ст. 365-1;

 

- зловживання впливом (покарання - позбавлення волі на термін 3-8 років з конфіскацією майна)- ст. 369-2;

 

- незаконне збагачення (штраф - 500-1000 н.м.д.г. або обмеження волі до 2 р., а при особливо великих розмірах - позбавлення волі на термін 5-10 р.)- ст.368-2.

 

КОРУПЦІЙНІ  РИЗИКИ

1.недоброчесність державних службовців

2.виникнення конфлікту інтересів

3.безконтрольність з боку керівництва

4.наявність дискреційних повноважень

 

Недоброчесність державних службовців. Етично-психологічні аспекти   та   соціально-правові  фактори мають досить великий вплив на сумлінність державних службовців при виконанні   останніми  посадових  обов'язків,  оскільки  державний службовець завжди  приймає  рішення  у  першу  чергу  на  підставі власного досвіду, психологічного відношення до виконуваної роботи, а також ґрунтуючись  на  особистих  переконаннях  і  персональному соціально-матеріальному становищі.

     До того ж, під час добору осіб на посаду державного службовця одним із вагомих критеріїв є,  зокрема,  така  моральна  риса,  як доброчесність (чесність, моральність, добропорядність).

 

Виникнення конфлікту інтересів. Наявність  реальних  або  таких,  що видаються реальними, суперечностей між приватними інтересами особи та  її  службовими  повноваженнями,   які   можуть   вплинути   на об'єктивність  або  неупередженість  прийняття рішень,  а також на вчинення чи не вчинення дій під час виконання наданих їй службових повноважень. Державні  службовці повинні знати основні принципи і норми,  якими вони мають послуговуватися в повсякденній роботі, та межі допустимої поведінки.

 

Наявність дискреційних повноважень.  Наявність можливості діяти на  власний розсуд створює умови для вчинення корупційних правопорушень.

     Дискреційні повноваження:

   - дозволяють  органу  (особі,  уповноваженій   на   виконання функцій  держави)  на  власний  розсуд  оцінювати  юридичний  факт (фактичний склад), внаслідок чого можуть виникати, змінюватись або припинятись правовідносини;

- на власний розсуд  обирати  одну  із  декількох, запропонованих   у   проекті   нормативно-правового   акта,   форм реагування на даний юридичний факт;

     - надають   можливість   органу   (особі,   уповноваженій  на виконання  функцій  держави)  на  власний  розсуд  вибирати   міру публічно-правового  впливу  щодо фізичних та юридичних осіб,  його вид, розмір, спосіб реалізації;

     - дозволяють   органу   (особі,  уповноваженій  на  виконання функцій держави)  обрати  форму  реалізації  своїх  повноважень  - видання  нормативного  або індивідуально-правового акта,  вчинення (утримання від вчинення) адміністративної дії;

     - наділяють  орган (особу,  уповноважену на виконання функцій держави) правом повністю або частково визначати порядок здійснення юридично  значущих  дій,  у  тому  числі строк та послідовність їх здійснення;

     - надають   можливість   органу   (особі,   уповноваженій  на виконання функцій держави)  на  власний  розсуд  визначати  спосіб виконання   управлінського   рішення,   у  тому  числі  передавати виконання  прийнятого  рішення  підлеглим  особам,  іншим  органам державної влади та місцевого самоврядування,  встановлювати строки і процедуру виконання.

 

Безконтрольність з боку керівництва. З  метою  недопущення  (запобігання)  виникнення такого корупційного ризику саме безпосереднім керівництвом контроль має здійснюватись:

     - систематично,  тобто   нести   регулярний   характер,   або постійно;

     - всебічно, тобто найбільш охоплювати всі питання та напрямки роботи;

     - шляхом перевірки не тільки тих службовців, які мають слабкі результати роботи, а й тих, що мають добрі результати;

     - об'єктивно, тобто виключати упередженість;

     - гласно,  тобто  результати контролю повинні бути відомі тим особам, які підлягали контролю;

     - результативно  (дієво),  тобто в залежності від результатів контролю мають вживатись відповідні заходи.

     Також, для запобігання виникнення цього ризику  необхідним  є такий  обов'язковий  захід,  як надання безпосереднім керівництвом державним службовцям практичної допомоги в реалізації  поставлених завдань.

     В найкращому  випадку контроль з боку керівництва має містити всі перераховані категорії,  внаслідок чого буде усунуто умови для виникнення корупційних ризиків.

 

Єдиний державний реєстр осіб, які вчинили корупційні правопорушення

Метою введення Реєстру є забезпечення проведення перевірок відомостей про осіб, які претендують на заняття певних посад в державних органах.

 

Аналіз відомостей про осіб, що вчинили корупційні правопорушення, дозволить визначити посади державної служби, пов'язані з найбільшими корупційними ризиками.

 

Наявність реєстру, в якому зберігаються відомості про осіб, що вчинили такі правопорушення, є виховною, стримуючим чинником, який дозволить підвищити доброчесність поведінки публічних службовців.

 

Відповідно до частини другої статті 21 закону "Про принципи запобігання і протидії корупції" дані про осіб, яких притягнули до відповідальності за здійснення корупційних правопорушень, повинні вноситися до Реєстру в 3-денний термін з дня набирання чинності відповідного вирішення суду.

 

Дані про осіб, внесених до єдиного державного Реєстру осіб, що вчинили корупційні   правопорушення, видаються по запитах органів державної влади або місцевої самоврядності при проведенні спеціальної перевірки кандидата на посаду в державному органі.

 

При цьому такі дані будуть видані лише за наявності письмової згоди цього кандидата на проведення спеціальної перевірки.

 

НАСЛІДКИ ПРИПИНЕННЯ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ ТА ВСТАНОВЛЕННЯ ОБМЕЖЕНЬ

Заборона особам, які припинили службу, укладати трудові договори (контракти) або вчиняти правочини у сфері підприємницької діяльності з підприємствами, установами чи організаціями незалежно від форми власності, якщо такі особи протягом року до дня припинення виконання функцій держави або місцевого самоврядування здійснювали повноваження з контролю, нагляду або підготовки чи прийняття відповідних рішень щодо діяльності цих підприємств, установ чи організацій.

 

Заборона розголошувати або використовувати в інший спосіб у своїх інтересах інформацію, яка стала їм відома у зв’язку з виконанням службових повноважень, крім випадків, установлених законом.

 

Заборона особам, які припинили службу, представляти інтереси будь-якої особи у справах (у тому числі в тих, що розглядаються в судах), в яких іншою стороною є орган (органи), в якому (яких) вони працювали. 

 

  Перелік посад державних службовців Братської районної державної адміністрації, які працюють у сферах, де існує високий ризик прояву корупції
Формат: DOC | Добавлен: 24/08/2020 14:24:09
56Kb Скачать скачать