Головна Новини Державні закупівлі Звернення громадян Запобігання проявам корупції Доступ до публічної інформації Правова допомога

Конфлікт інтересів

КОНФЛІКТ ІНТЕРЕСІВ: ПОНЯТТЯ  ТА ІСТОРІЯ ВИНИКНЕННЯ

 

 Чорнорот Н.В.

завідувач сектору взаємодії з правоохоронними органами, оборонної та мобілізаційної роботи апарату Братської районної державної адміністрації Миколаївської області

 

В останні роки значно активізувалася політика нашої держави у сфері боротьби з корупцією: прийнято ряд нормативно-правових актів щодо запобігання корупції, створено нові спеціальні органи в даній сфері, все більше стали говорити про корупцію, як явище, яке має негативний вплив на суспільство. При цьому, значна роль у системі засобів у сфері боротьби з корупцією відводиться саме конфлікту інтересів. Адже, корупція, як явище, що пов’язане з неналежним користуванням наданою владою, якою наділяється (хоч і в мінімальному обсязі) кожен службовець (державний службовець чи посадова особа місцевого самоврядування, а насьогодні і інші посадові особи) з  моменту  призначення  на  посаду) з  моменту  призначення  на  посаду.

Виникнення конфлікту інтересів тісно пов’язане з етичним моментом, коли в службовця різного рівня виникає прагнення (і можливість) задовольнити власні інтереси (як правило, не завжди чесним шляхом)  і отримання матеріальних благ (переваг) виступає на перший план, витісняючи добросовісне, чесне виконання своїх службових обов’язків і підпорядкування інтересам держави та суспільства, наближення своїми діями до проблем Людини. Найпоширенішими формами конфлікту інтересів є працевлаштування чи сприяння у працевлаштуванні близьких осіб (родичів чи друзів) на різні посади, сприяння просуванню по службі таких осіб, надання переваг, незаконне отримання матеріальних благ чи послуг тощо, тобто отримання певної вигоди для себе чи близьких осіб.

При цьому, визначення терміну «конфлікт інтересів» було відображене вперше в 2009 році в Законі України від 11 червня 2009 року № 1506 «Про засади  запобігання та протидії корупції» (далі-Закон № 1506). Так, в українському правовому полі було запроваджено новий, хоча і відомий  вже раніше термін – «конфлікт інтересів».  Так, згідно Закону № 1506  «конфлікт інтересів» – це таке явище, коли виникає суперечність між приватним інтересом посадової особи та її посадовими повноваженнями, що може вплинути чи впливає на об’єктивність чи неупередженість прийняття рішення або на вчинення чи утримання від вчинення дій під час виконання своїх повноважень.

Отже, «конфлікт інтересів» на державній службі (а насьогодні поняття «конфлікту інтересів» застосовується не лише для державних службовців, а має дуже широке застосування) є одним кроком до зловживння владою, своїм службовим положенням та призводить до корупції.

При цьому, поняття «конфлікту» в Україні виникло ще раніше і воно не було пов’язане з терміном корупції. Так, уперше використання терміну «конфлікту інтересів» в українському законодавстві було відображене в Положенні про організацію внутрішнього аудиту в комерційних банках України, затвердженому  Постановою Національного банку України № 114 від 20.03.1998, де було зазначено про заходи щодо уникнення конфлікту інтересів, щоб приватні  інтереси не перешкоджали об’єктивному виконанню обов’язків банку. Потім це поняття було відображене у ст. 10 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг» від 12.07.2001 № 2664-III.  

Натомість, закон України «Про боротьбу з корупцією» від 05 жовтня 1995 року не містив взагалі поняття «конфлікту інтересів», одна його ст. 5 під назвою «Спеціальні обмеження щодо державних службовців та інших осіб, уповноважених на виконання функцій держави, спрямовані на попередження корупції», встановлювала відповідні обмеження, фактично закріплювала сучасні заходи запобігання конфлікту інтересів. В нормативно-правових  актах у сфері  державної  служби,  вперше  поняття «конфлікту інтересів» з'явилося  в Загальних  правилах  поведінки державного  службовця, які затверджені наказом Головного  управління державної служби України № 58 від 23 жовтня 2000 року (далі-Загальні правила). Даниий нормативний документ був першим стандартом  поведінки  та  доброчесності  державних  службовців. У п. 21 Загальних  правил  передбачалося, що державний службовець повинен заявляти про наявність чи  відсутність у нього «конфлікту інтересів». Однак, як робити це на практиці, роз’яснень, практично, не було. І все ж, поняття «конфлікту інтересів» використовувалося. Як приклад, воно знайшло своє відображення в роботі працівників контролюючих органів.

Так, наприклад, ревізор контрольно-ревізійної служби не йшов на перевірку (ревізію), де мав приватний інтерес (наприклад ревізор, направлений на ревізію у відділ освіти, де в підпорядкованій школі навчається його донька, або направлений на перевірку державної пожежно-рятувальної частини, де працює рятівником-пожежником чоловік). Такий працівник зобов’язаний був повідомити свого безпосереднього керівника про наявний приватний інтерес, а отже – про конфлікт інтересів. Адже, проведення перевірки чи ревізії в такій установі призведе до корупційних проявів (в разі якщо ревізор проведе перевірку та не відобразить в акті ревізії всі порушення, які будуть виявлені, навіть без отримання будь-якої винагороди) або до загострення відносин, «предвзятого» відношення до дітей, чоловіка (в разі якщо ревізор відобразить в акті ревізії всі порушення, що виявлені під час ревізії). Отже, «конфлікт інтересів» виникає тоді, коли державний службовець має приватний інтерес, тобто переваги для нього або його сім’ї, рідних, друзів чи осіб та організацій, з якими він має або мав спільні інтереси, що впливає або може впливати на неупереджене та об’єктивне виконання службових обов’язків. Проте, у Загальних правилах не були зазначені способи  урегулювання такого конфлікту, до того ж  ішлося  про  вирішення  конфлікту «до  прийняття  на державну службу чи призначення на нову посаду»,  але нічого не згадувалося про способи врегулювання конфлікту інтересів при проходженні державної служби. Пізніше, у новій редакції Загальних правил  № 214 від 4 серпня 2010 року, було розширено розуміння «конфлікту інтересів», зокрема у п. 3.1. Загальних правил передбачалося, що в основі конфлікту інтересів були як «реальні», так і ті, що «видаються реальними», протиріччя між приватними інтересами та службовими  повноваженнями. У прийнятому 07 квітня 2011  року Законі України «Про засади запобігання і протидії корупції» № 3206-VI (далі-Закон № 3206) законодавець обмежився лише поняттям «реальний конфлікт». Законодавець не визначив способів врегулювання конфлікту інтересів, хоча у ст. 14 Закону № 3206 згадувалося, що порядок та шляхи врегулювання конфлікту інтересів мають передбачити закони та інші нормативно-правові акти, які визначають повноваження органів державної влади, органів місцевого  самоврядування, порядок надання окремих видів державних послуг та провадження інших видів діяльності, пов’язаних із виконанням функцій держави, місцевого самоврядування. Ситуація не змінилась і з  прийняттям 17  травня 2012 року Закону України «Про правила етичної поведінки». У ст. 15 цього закону містилося положення про вжиття «вичерпних заходів щодо недопущення  конфлікту інтересів» без відповідного уточнення таких заходів. Тобто, на той період були відсутні законодавчо визначені способи врегулювання конфлікту інтересів  та механізму їх реалізації.

26 квітня 2015 року набрав чинності Закон України «Про запобігання корупції» № 1700 від 14 жовтня 2014 року (далі-Закон № 1700), яким запроваджено низку новел антикорупційного законодавства України, зокрема. і щодо конфлікту інтересів та в якому даному питанню присвячено цілий розділ У «Запобігання та врегулювання конфлікту інтересів»

Суперечності і прогалини, які містило існуюче законодавство, були вже враховані у прийнятому Законі № 1700, у якому розмежовано поняття «потенційного» і «реального конфлікту інтересів», визначені способи зовнішнього та самостійного врегулювання конфлікту інтересів. Законодавець наголошує, що реальний конфлікт інтересів «впливає на об’єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи  невчинення дій під час виконання зазначених повноважень», а потенційний  конфлікт – «може вплинути на об’єктивність  чи неупередженість прийняття нею рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень в подальшому». Однак, і насьогодні залишається багато питань щодо виявлення та врегулювання конфлікту інтересів. Саме тому Національне агентство з питань запобігання корупції (далі-НАЗК)  розробляє певні методичні вказівки, які роз’яснюють положення законодавчих актів. Перші методичні рекомендації були затверджені рішенням НАЗК від 14 липня 2016 року № 2, які втратили чинність в 2017 році. У Методичних рекомендаціях, затверджених рішенням НАЗК від 29.09.2017 № 839 НАЗК узагальнило та використало вже набуту практику Національного агентства, а також напрацювання міжнародних організацій, органів державної влади, наукових установ, інститутів громадянського суспільства. Використовуючи зазначені матеріали, на основі чинного законодавства та з урахуванням міжнародного досвіду, запропоновано базові практичні інструменти для підвищення ефективності виявлення, запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, дотримання встановлених заборон та обмежень.

Таким чином, у Законі № 1700 враховані міжнародно-правові підходи щодо  поняття і врегулювання конфлікту інтересів, а також відображені питання, які довгий час були неврегульованими.

І все ж, для більш ефективного вирішення проблем із попередження та запобігання конфлікту інтересів, вважаю, необхідно застосовувати як законодавчі, так моральні та професійно-етичні чинники, адже ситуація конфлікту інтересів багато в чому залежить від рівня моральної культури державного службовця, його совісті, від  уміння ухвалювати рішення, що не суперечать моральним принципам. Моральні зобов’язання державного службовця (та будь-якої іншої посадової особи)  мають підкріплюватися чіткою правовою регламентацією його діяльності, розумінням уникнення (недопущення) ситуацій, коли має місце не лише реальний, а й потенційний конфлікт інтересів, а отже бути чесними як навколишнім світом, так і з самим собою.

Закликає нас бути чесними і Святе Письмо. Апостол Павло сказав: «Ми… в усьому бажаємо поводитись чесно». Апостол Павло яскраво описав свою боротьбу з даним гріхом: «У серці я отримую справжню насолоду від Божого закону, але бачу, що в моєму тілі діє інший закон, який воює проти закону мого розуму й веде мене в полон закону гріха, що в моєму тілі» (Римлян 7:22, 23). Тож, коли наші думки підштовхують нас до поганого вчинку, ми повинні пам’ятати,  що кожному нашому діянню буде «суд». Ні не той суд, де судді, адвокати, прокурори… Суд, від якого нікому не вдастя втекти - Божий суд, суд нашого сумління! Проте, у нас завжди є вибір наших дій, лише треба зробити його правильно!

(за матеріалами Міжнародної науково-практичної конференції з права «Тенденції розвитку юридичної науки в інформаційному суспільстві» 27грудня 2019 року м.Одеса).

 

 

 

Проведено навчання з питання запобігання конфлікту інтересів

13 грудня 2017 року в Братській райдержадміністрації проведено правове навчання з працівниками апарату та структурних підрозділів райдержадміністрації на тему: «Конфлікт інтересів: Треба знати!».

Завідувач сектору взаємодії з правоохоронними органами, оборонної та мобілізаційної роботи апарату райдержадміністрації Чорнорот Наталя детально зупинилася на основних положеннях Закону України «Про запобігання корупції» в частині конфлікту інтересів та на основних положеннях Методичних рекомендацій щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, затвердженого рішенням Національним агентством з питань запобігання корупції від 29.09.2017 №839.

Наталя Чорнорот проаналізувала факти типових порушень, виявлених Національним агентством з питань запобігання корупції, довела до присутніх конкретні факти притягнення до відповідальності державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування та прирівняних до них  осіб, наголосила  на невідворотності покарання за корупційні правопорушення та необхідності чіткого дотримання вимог законодавства. 

Рішення Національного агентства з питань запобігання корупції від 29.09.2017  № 839