Головна Новини Державні закупівлі Звернення громадян Запобігання проявам корупції Доступ до публічної інформації Правова допомога

Землекористування та земельні відносини

 Перевірка реєстрації земельних ділянок в Державному земельному кадастрі громадянами – важливий крок до запобігання рейдерства

 Державна реєстрація земельних ділянок в Державному земельному кадастрі – це процедура закріплення прав власників землі та землекористувачів на земельні ділянки на основі документів, що підтверджують ці права.

Понад двадцять п’ять років в Україні вся інформація про земельні ділянки містилася в паперовому вигляді, а тому при переході до електронного кадастру виявилося досить багато помилок.

З початку 2013 року запрацював електронний державний земельний кадастр. Перевірити  наявність своїх земельних ділянок на Публічній кадастровій карті можливо в режимі он-лайн за посиланням: https://map.land.gov.ua/kadastrova-karta  крім того отримати вичерпну інформацію про неї, або ж виявити помилку чи неточності, про які одразу ж є можливість повідомити державного кадастрового реєстратора по місцю її знаходження.

На сьогодні, державні кадастрові реєстратори області здійснюють заходи щодо приведення у відповідність відомостей про земельні ділянки, які містяться у Державному земельному кадастрі, але значна частина земельних ділянок по яких видано правовстановлюючі документи, особливо ті, що видавалися до 2004 року, відсутні в Державному земельному кадастрі.

 

Саме тому, громадянам в першу чергу слід перевірити чи внесена до Державного земельного кадастру його земельна ділянка. Одним із найпростіших способів такої перевірки є наявність кадастрового номера земельної ділянки. За його допомогою на Публічній кадастровій карті можна простежити чи усе в порядку із ділянкою. При цьому, слід наголосити, що згідно з п. 10 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про Державний земельний кадастр», усі державні акти,

 

якими було посвідчено право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, видані до набрання чинності цим Законом, є дійсними, не залежно від наявності чи відсутності кадастрового номера.

 

Важливим та беззаперечним кроком необхідності внесення до Державного земельного кадастру відомостей про земельні ділянки, особливо де видано державні акти до 2004 року, є те що останнім часом існує доволі багато випадків рейдерського захоплення землі, а це в першу чергу пов’язано із відсутністю відомостей про такі ділянки у Державному земельному кадастрі.

 

Земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими. У разі, якщо відомості про зазначені земельні ділянки в електронному вигляді не внесені до Державного земельного кадастру і не відображені на Публічній кадастровій карті, їх державна реєстрація з присвоєнням кадастрового номера здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності).

 

Внесення інших змін до відомостей Державного земельного кадастру про ці земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок з отриманням кадастрового номера.

 

Якщо з 2004 по 2011 роки відомості про земельні ділянки не були внесені до Державного реєстру земель, присвоєння кадастрового номера їм здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності), як це передбачено ст.26 та 55 Закону України «Про землеустрій».

 

На сьогодні землі сільськогосподарського призначення зазнають неправомірних захоплень з боку рейдерів, а з найпоширеніших рейдерських тактик є незаконна зміна власника шляхом подання підроблених документів на земельні ділянки для проведення державної реєстрації прав. Це в першу чергу пов’язано із відсутністю відомостей про такі ділянки у кадастрі. Основними причинами, які уможливлять рейдерство – це законна реєстрація земельних ділянок в Державному земельному кадастрі.

 

До Державного земельного кадастру не перенесено значного обсягу інформації про земельні ділянки з паперових носіїв, а заявницький принцип наповнення Державного реєстру прав вимагає значного періоду часу для його формування. Тому, без допомоги громадян, органам Держгеокадастру не обійтися, адже без участі власників земельних ділянок, зареєструвати земельну ділянку державний кадастровий реєстратор не в змозі. Тому власники самі мають бути зацікавлені в наявності відомостей про земельні ділянки у Державному земельному кадастрі та в їх коректності. Адже без цього, вчинення будь-яких цивільно-правових угод із землею – не можливе.

 

Отже, Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області рекомендує власникам земельних ділянок приватної власності, землекористувачам, органам державної влади земель державної форми власності та органам місцевого

 

 

самоврядування земель комунальної власності для захисту своїх прав на землю та для оперативного користування відомостями з різних потреб звернутися з документами із землеустрою до Центрів надання адміністративних послуг по місцю знаходження земельної ділянки, для внесення відомостей про земельну ділянку до Державного земельного кадастру.

 

 

 

Начальник                                                                                                                                           Юрій ЛОСТІК

 

Порядок створення громадських пасовищ

Відповідно до вимог статті 34 Земельного кодексу України громадяни можуть орендувати земельні ділянки для сінокосіння та випасання худоби.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування можуть створювати на землях, що перебувають у власності держави чи територіальної громади, громадські сіножаті і пасовища.
Порядок надання земельних ділянок державної та комунальної власності у користування на без конкурентних засадах визначено статтею 123 Земельного кодексу України.

Порядок передачі земельних ділянок державної власності у комунальну власність (у тому числі з метою подальшого створення громадських пасовищ) врегульовано статтею 117 Земельного кодексу України.
Згідно пункту 2 статті 34 Земельного кодексу України органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування можуть створювати на землях, що перебувають у власності держави чи територіальної громади, громадські сіножаті і пасовища, проте як це зробити на практиці викликає ряд запитань.
Для практичної реалізації наданих відповідним органам можливостей
Відділ Держгеокадастру у Братському районі Миколаївської області роз’яснює поетапну процедуру процесу створення громадських пасовищ за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності з врахуванням вимог діючого законодавства зокрема, Земельного кодексу України, Законів України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності”, “Про землеустрій”, “Про Державний земельний кадастр”, “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень”.
У разі виникнення потреби в створенні на території місцевої ради громадського пасовища пропонуємо наступні кроки до його запровадження:

1. Мешканці територіальної громади, які мають потребу у створенні громадського пасовища обирають уповноважену особу, яка подає відповідну пропозицію до місцевої ради.

2. Виконком місцевої ради збирає інформацію щодо потреби у створенні громадського пасовища, уточнює норми випасу, кількість наявного поголів’я худоби, визначає площу кормових угідь та встановлює за рахунок яких земель буде відбуватися створення. Розробляє Положення про громадське пасовище.
3. Орган місцевого самоврядування приймає рішення про створення громадського пасовища та затверджує розроблене виконавчим комітетом положення про громадське пасовище.

4. За дорученням органу місцевого самоврядування голова місцевої ради, у відповідності до вимог статті 122 Земельного кодексу України стосовно повноважень з передачі земельних ділянок у власність або у користування, подає клопотання до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності для створення громадського пасовища.

Згідно вимог статті 123 Земельного кодексу України до клопотання місцевої ради додаються:
– графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки в межах ради, її розмір, письмову згоду землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки);
– копія свідоцтва з ЄДРПОУ;

– копія свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи (місцевої ради);
– рішення місцевої ради про створення громадського пасовища;
– довідка про склад поголів’я на території ради початок поточного року;
– інформація щодо потреби в площі земельних ділянок для створення громадського пасовища.
5. Орган місцевого самоврядування, після отримання дозволу на проведення робіт із землеустрою, у відповідності до вимог статті 26 Закону України “Про землеустрій” замовляє документацію із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для створення громадського пасовища і підписує із суб’єктом господарювання, який має сертифікованих спеціалістів, договір на виконання робіт із землеустрою.

6. Розроблену та погоджену в порядку визначеному статтею 1861 Земельного кодексу України документацію із землеустрою, орган місцевого самоврядування направляє до територіального органу Держгеокадастру за місцем знаходження земельної ділянки клопотання про отримання витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.
До клопотання додаються:

– оригінал документації із землеустрою;

– електронний документ (обмінний файл).

7. Отримавши витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, орган місцевого самоврядування звертається до Головного управління Держгеокадастру області із клопотанням про затвердження документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для створення громадського пасовища.
До клопотання додаються:

– оригінал документації із землеустрою;

– витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку;

– електронний документ (обмінний файл).

8. Уповноважена особа органу місцевого самоврядування звертається до підрозділу державної реєстраційної служби за місцем розташування земельної ділянки про видачу свідоцтва про право власності органу місцевого самоврядування на земельну ділянку.

До клопотання додаються:

– копія свідоцтва з ЄДРПОУ;

– копія свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи (місцевої ради);

– копія витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку;

– копія наказу про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

– копія акту приймання-передачі земельної ділянки із земель державної власності в комунальну власність.
Прийом документів проводиться відповідно до вимог чинного законодавства. Фахівці відділу Держгеокадастру у Братському районі  постійно проводять роз’яснювальну роботу щодо правильності оформлення пакету документів та подання клопотання. У випадку, якщо пакет документів неповний, або оформлений неправильно таке клопотання не може бути зареєстроване.